23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/21245/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, правонаступника ОСОБА_4, до Йосипівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі - Сільрада), третя особа: ОСОБА_2,
про скасування рішення, -
У травні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Сільради від 30.09.2002 року (далі - Рішення від 30.09.2002 року) в частині надання в постійне користування ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,50 га, на АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства.
Зазначила, що оскаржуване рішення прийняте Сільрадою без здійснення замірів земельної ділянки у порушення вимог чинного законодавства України.
20 червня 2012 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, позов задоволено.
Рішення від 30.09.2002 року скасовано.
ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою про скасування постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 7.08.2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав незакінчений будівництвом житловий будинок, готовністю 81%, на АДРЕСА_1.
20 серпня 2002 року ОСОБА_2 звернувся до Сільради із заявою щодо закріплення за ним земельної ділянки, яка знаходиться в цій садибі поруч з незакінченим будівництвом жилого будинку для ведення підсобного господарства.
30 вересня 2002 року Сільрада прийняла Рішення щодо надання ОСОБА_2 в постійне користування земельної ділянки, площею 0,50 га, на АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що Сільрада оскаржуване рішення прийняла без попереднього обстеження та обміру спірної земельної ділянки.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами на вул. Урицького в с. Затиша Білоцерківського району Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Згідно з ст. 123 Земельного кодексу України земельні ділянки у користування можуть бути надані лише юридичним особам.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Сільрада, приймаючи оскаржуване рішення, порушила вимоги ст.,ст. 92, 123 Земельного кодексу України, оскільки ОСОБА_2 не являється юридичною особою і спірна земельна ділянка не могла бути йому надана у постійне користування.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.