"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/29868/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Кочана В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до голови Київського районного суду м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року,
У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність голови Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. з приводу ненадання можливості ознайомитись із протоколами нарад та зборів суддів Київського районного суду м. Одеси за заявами від 17 квітня 2013 року та 29 квітня 2013 року; зобов'язати голову Київського районного суду м. Одеси Чванкіна С.А. у п'ятиденний термін із дня винесення постанови по справі надати можливість ознайомитись із протоколами нарад і зборів суддів Київського районного суду м. Одеси за 2011, 2012 та 2013 роки та зняти з них ксерокопії.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 2001 року займає посаду судді Київського районного суду м. Одеси.
17 квітня 2013 року позивач звернувся із заявою до голови Київського районного суду м. Одеси, в якій просив надати можливість ознайомитись з протоколами нарад та зборів суддів Київського районного суду м. Одеси за 2011, 2012 та 2013 роки та зняти з них ксерокопії.
29 квітня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із повторною заявою про надання для ознайомлення та зняття ксерокопій протоколів нарад та зборів суддів Київського районного суду м. Одеси за 2011-2013 роки, одночасно висловивши думку про причини ненадання йому такої можливості, які полягають у здійсненні фальшування та внесення до протоколів відомостей, що не відповідають дійсності.
У відповідь на вказані заяви листом від 15 травня 2013 року №С-01 Київський районний суд м. Одеси повідомив заявника про відсутність посилання у заявах на норми чинного законодавства, які б надавали право на ознайомлення із вищезгаданими документами та зняття з них копій, а також зауважив на відсутність конкретизації стосовно видів протоколів, щодо яких подано відповідні заяви, а також мети отримання відповідних документів. Також у листі повідомлено про готовність надання для ознайомлення документів, щодо яких здійснено запит, після отримання уточнюючої інформації (протоколи яких нарад (кримінальної чи цивільної колегії) суддів необхідно надати; які конкретно протоколи необхідно надати для ознайомлення; з якою метою необхідні ксерокопії протоколів, чи необхідні копії всього протоколу або його резолютивної частини, чи необхідно завірити копії).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що інформація, яка міститься у протоколах нарад і зборів суддів Київського районного суду м. Одеси є інформацією з обмеженим доступом, тому керівник, на свій розсуд, визначає коло осіб, які допускаються до роботи з документами, що містять таку інформацію.
Разом з тим, в силу частини 2 статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності суду в порядку, встановленому законом. Судді можуть утворювати об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.
Частинами 1, 2 статті 113 Закону №2453-VI встановлено, що для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.
Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
Відповідно до частини 1 статті 115 Закону №2453-VI збори суддів - це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
Таким чином, посилаючись у листі від 15 травня 2013 року №С-01 на те, що позивач не зазначив норми чинного законодавства, які б надавали йому право на ознайомлення із протоколами нарад та зборів суддів Київського районного суду м. Одеси за 2011, 2012 та 2013 роки та зняття з них ксерокопій, відповідач фактично відмовив позивачу у наданні такої інформації, чим порушив правила статей 54, 113, 155 Закону №2453-VI.
Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2014 року у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність голови Київського районного суду м. Одеси з приводу ненадання ОСОБА_2 можливості ознайомитись із протоколами нарад та зборів суддів Київського районного суду м. Одеси за заявами від 17 квітня 2013 року та 29 квітня 2013 року.
Зобов'язати голову Київського районного суду м. Одеси надати можливість ОСОБА_2 ознайомитись із протоколами нарад і зборів суддів Київського районного суду м. Одеси за 2011, 2012 та 2013 роки та зняти з них ксерокопії.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
В.М. Кочан