06 листопада 2014 року м. Київ К/9991/26918/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Ягодинської митниці на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Ягодинської митниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року зміненою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправною відмову Ягодинської митниці №19/19-3472 від 05 травня 2011 року щодо митного оформлення ОСОБА_4 транспортного засобу «Фольксваген-Пассат», кузов НОМЕР_2, 1995 року випуску зі звільненням від оподаткування. Зобов'язано відповідача провести пільгове оформлення вказаного автомобіля відповідно до вимог Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, 16.03.2011 року ОСОБА_4 звернулась із письмовою заявою до відповідача про дозвіл на ввезення при переселення на постійне місце проживання із Білорусії в Україну автомобіля «Фольксваген-Пассат», кузов № НОМЕР_2, 1995 року випуску без оподаткування відповідно до Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».
У задоволенні вищезгаданої заяви позивачу було відмовлено відповідачем листом № 19/19-3472 від 05.05.2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказували, що позивачем дотримано всі передбачені законодавством умови для звільнення від оподаткування транспортного засобу, тому такі дії митного органу є неправомірними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вбачає за доцільне зазначити про таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 252 Митного кодексу України, товари які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України не поширюється на предмети, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" дозволяється ввезення у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.
Тобто, можливість звільнення від оподаткування зумовлено наявністю такої підстави, як переселення громадянина на постійне місце проживання в Україну, а також дотримання двох умов дії цієї норми права: громадянин, який переселяється на постійне місце проживання в Україну, повинен мати у власності один транспортний засіб не менше року; такий транспортний засіб повинен перебувати на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.
Статтею 1 цього Закону визначено, що постійним місцем проживання є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є громадянкою Республіки Білорусь, в період із 01.02.1987 року по 08.02.2011 року була зареєстрована і фактично постійно проживала в с. Шелухи Жабінського району Брестської області із своїми дітьми. Адресний листок вибуття на виїзд на постійне місце проживання за межі Білорусії позивачка отримала 08.02.2011 року
Свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_1 підтверджується, що розглядуваний транспортний засіб "Фольксваген-Пассат" був придбаний позивачем 05.02.2010 року і з того часу перебував на обліку в Білорусії.
08.02.2011 року цей автомобіль був знятий з обліку у зв'язку з виїздом власника транспортного засобу на постійне місце проживання на територію України, що підтверджується довідкою № 31 від 08.02.2011 року, виданою ДАІ Кобринського РВВС.
Таким чином, як вірно враховано судами, на момент ввезення позивачем транспортного засобу на територію України нею були пред'явлені усі документи, які б засвідчували її право на пільги в оподаткуванні, передбачені статтею 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", що дає можливість митного оформлення такого транспортного засобу з наданням пільг.
При цьому, слід зазначити, що посвідка на постійне проживання в Україні підтверджує право особи на таке проживання і не встановлює факту фактичного постійного проживання в Україні позивачки в період до 08.02.2011 року.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Ягодинської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: