23 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4654/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Весельської Т.Ф.,
Головчук С.В.,
Ємельянової В.І.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року у справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
16 жовтня 2014 року позивач звернувся із зазначеною заявою, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом законодавства про призначення пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зарахування до спеціального стажу роботи час проходження ним військової служби.
Пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначені підстави для подання заяви про перегляд судових рішень, зокрема встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю необхідного 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, колегія суддів Вищого адміністративного суду України в постанові від 28 серпня 2014 року виходила з того, що відповідно до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час проходження позивачем військової служби з липня 1985 року по 21 жовтня 1997 року зараховується до загального трудового стажу, а статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» не передбачено зарахування до 20-річного стажу роботи військової служби на офіцерських засадах у Збройних Силах.
Проте при розгляді справи у подібних правовідносинах в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року залишаючи без змін судові рішення про визнання за позивачем права на пенсію згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та призначення такого виду пенсійного забезпечення після призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходила з того, що відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Військова служба з 15 жовтня 1991 року по 21 травня 1997 року зараховано позивачу у вислугу років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо зарахування військової служби до спеціального 20-річного стажу роботи, що відповідно до пункту 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для допуску справи до провадження.
На підставі наведеного та керуючись статтями 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Допустити до провадження Верховного Суду України адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії за заявою позивача про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 серпня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Т.Ф. Весельська /підпис/ С.В. Головчук /підпис/ В.І. Ємельянова /підпис/ А.Ф. Загородній /підпис/