06 листопада 2014 року м. Київ К/800/20442/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Калашнікової О.В.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про відшкодування витрат,-
У жовтні 2011 управління Пенсійного фонду в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулося до суду з позовом в якому просило зобов'язати відповідача включити в акт звірки і відшкодувати витрати, понесені УПФУ в Тисменицькому районі, в сумі 170095,41 грн. за червень - вересень 2012 року пенсіонерам, яким виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, в період з червня 2012 року по вересень 2012 року позивачем на адресу відповідача направлялися акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. До вказаних актів позивачем були включені також суми витрат на виплату державної адресної допомоги згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року за № 265 та суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну.
Отримавши акти звірки, відповідач склав таблиці розбіжностей, в яких повідомив про неврахування ним вказаних сум. Тобто, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську при підписанні актів щомісячної звірки з позивачем за вказаний період не взято до заліку та не відшкодовано кошти на загальну суму 170095,41 грн., в тому числі: суму щомісячної державної адресної допомоги на прожиття в розмірі 167287,62 грн., суму витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги в розмірі 1157,79 грн., суму пенсій, виплачених пенсіонерам ОСОБА_5 та ОСОБА_4, нещасний випадок з якими стався за межами України, в розмірі 1650,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Порядок № 5-4/4 від 04.03.2003 року не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору, крім того вказали, що чинним законодавством не передбачено відшкодування відповідачем державної адресної допомоги.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Механізм відшкодування Фондом ССНВ та ПЗ України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком № 5-4/4 від 04.03.2003 року.
Відповідно до п.4 Порядку № 5-4/4 від 04.03.2003 року відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» й інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Порядок відшкодування витрат Фондом ССНВ та ПЗ України Пенсійному фонду України не регулює спірних правовідносин між Фондами і підлягає застосуванню лише при відсутності спору між ними.
У випадку відсутності згоди щодо підписання таких актів з боку ФСС НВВ та ПЗ України про відшкодування виплачених сум пенсій, спір вирішується в судовому порядку, шляхом пред'явленням позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про прийняття до відшкодування сум пенсійних виплат. Тому обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Пенсійного Фонду України.
Відповідно до цієї статті ФСС НВВ та ПЗ України зобов'язаний в установленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, у тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, встановлює, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: