23 жовтня 2014 року м. Київ К/800/19342/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (далі - Інспекція) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Інспекції до Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області (далі - Селищна рада),
про зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2012 року Інспекція звернулася до суду з адміністративним позовом про зобов'язання Міської ради забезпечити укладання договорів оренди земельних ділянок та надходження плати за використання земельних ділянок до селищного бюджету, у розмірі 179 888,44 грн.; забезпечити надходження до селищного бюджету орендної плати за використання земельних ділянок, у розмірі 179 357,94 грн.; забезпечити надходження до селищного бюджету податку з доходів фізичних осіб, у розмірі 101 837,95 грн.; відобразити в обліку дебіторську заборгованість за СТОВ «Обрій», у розмірі 2 519,78 грн. та ПП ОСОБА_2, у розмірі 312,8 грн.; забезпечити відшкодування контрагентами (підрядниками) зайвих виплат, шляхом повернення коштів в дохід селищного бюджету.
Зазначила, що Селищна рада добровільно не усунула виявлені ревізією порушення.
12 грудня 2012 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Інспекція звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 31.07.2012 року до 31.08.2013 року Інспекція здійснила ревізію щодо використання бюджетних коштів та майна у виконавчому комітеті Селищної ради за період з 1.01.2010 року до 1.07.2012 року, за наслідками якої 3.09.2012 року був складений акт перевірки відповідно до якого виявлено ряд порушень та недоліків.
12 вересня 2012 року Інспекція направила Селищній раді листа щодо усунення виявлених ревізією порушень.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Згідно з ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків.
Відповідно до ст. 19-1 Податкового кодексу України за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з ст. 20 Податкового кодексу України органу державної податкової служби надано право звертатись до суду щодо стягнення з платників податків, які мають борг.
Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України встановлений перелік органів, що здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів:
- органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;
- митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Згідно з п. 3 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 499/2011 від 23.04.2011 року (надалі - Положення № 499/2011), основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.
Відповідно до п. 4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошті бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі, аналогічне закріплено і в п. 4 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1236 від 3.10.2011 року.
Згідно з ст. 2 Бюджетного кодексу бюджетний процес - регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що позовна вимога Інспекції щодо забезпечення надходження до селищного бюджету плати за використання земельних ділянок, у розмірі 179 357,94 грн., та забезпечення надходження орендної плати за використання земельних ділянок до селищного бюджету, у розмірі 179 888,44 грн., не підлягає задоволенню, оскільки суперечить вимогам Податкового кодексу України.
Щодо позовної вимоги про забезпечення укладання договорів оренди земельних ділянок слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ст. 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Принцип свободи договору, закріплений частиною 1 ст. 627 ЦК України, в якій вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Селищна рада відповідно до своїх повноважень не має обов'язку та права зобов'язати землекористувача укласти договір оренди, оскільки, дане право є суб'єктивним.
Плата за земельну ділянку може бути розрахована лише на підставі діючого договору оренди земельної ділянки або іншого правовстановлюючого документа, який би закріплював земельні правовідносини та надавав би право приступити до використання земельної ділянки.
Крім того, дебіторська заборгованість за минулі роки СТОВ «Обрій», у розмірі 2519,78 грн. та ПП ОСОБА_2, у розмірі 312,8 грн., відображена належним чином та була погашена в повному обсязі.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області відхилити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.