6 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі: Бережняк Н.В.
за участю:
представника позивача Гоголь О.Я.
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
У січні 2014 року ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми страхового відшкодування в розмірі 4 516,93грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14.07.2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» суму страхового відшкодування в розмірі 4 516, 93 грн. та судовий збір в сумі 229,40 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» не надала суду докази на сплату ПАТ«УСК «ІнгоУкраїна» на її користь страхового відшкодування в сумі 12 522 грн.20 коп., та не довела наявність фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу в сумі 4 516 грн. 93 коп. Крім того, апелянт послався на порушення судом першої інстанції норми процесуального права в зв'язку з відмовою у задоволенні його клопотання про заміну відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Справа № 756/368/14
№ апеляційного провадження:22-ц/796/10886/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Яценко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що страховим полісом потерпілого не покривається розмір понесених позивачем витрат, а тому з позивача підлягає стягненню сума 4 516 грн. 93 коп. (сума розміру фізичного зносу транспортного засобу потерпілого).
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №8954035 від 31.01.2012 року внаслідок зіткнення транспортних засобів «Toyota», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5 (а. с. 13) було пошкоджено автомобіль ОСОБА_5 внаслідок порушення правил маневрування з боку ОСОБА_2 Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн. (а. с. 14). Автомобіль потерпілої «Mitsubishi», на підставі добровільного договору страхування № 2078449/05АК-КР від 09.09.2011 року, був застрахований у позивача по справі ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування». Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ «УСК «ІНГО Україна» за полісом № АА/6505723. ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатило потерпілій суму страхового відшкодування в розмірі 17 038 грн. 81 коп. відповідно до страхового акту (а. с. 15) та платіжного доручення (а. с. 17- 18). ПАТ «УСК «ІНГО Україна» повернуло АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» відшкодування в розмірі 12 522,20,20 грн. Таким чином, різниця сплаченої суми ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» потерпілій та повернута сума ПАТ «УСК «ІНГО Україна» позивачу складає 4 516 грн. 93 коп., яку позивач і просить суд стягнути з відповідача, обґрунтовуючи її як суму фізичного зносу транспортного засобу, що належить потерпілій.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна.
Порядок визначення розміру матеріальних збитків, завданих пошкодженням колісного транспортного засобу, врегульовано Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року .
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Розмір матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно п. 3.9 Наказу Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003року «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ внаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос враховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом врахування погіршення технічного стану КТЗ внаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.
Відповідно до ст. ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що в даному конкретному випадку відповідач повинен відшкодувати страховій компанії шкоду в розмірі, яка дорівнює різниці суми страхового відшкодування сплаченої позивачем потерпілій особі та сумі отриманої ним від страхової компанії, де була застрахована цивільна відповідальність відповідача, якщо остання виникла у зв'язку з не покриттям страховим полісом потерпілої особи розміру реальної шкоди, або наявності фізичного зносу транспортного засобу, яка покривається винною особою.
Згідно із ст.60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові.
Наполягаючи на задоволенні позову про стягнення суми відшкодування позивач посилався на те, що сплатив потерпілій особі суму страхового відшкодування з урахуванням суми фізичного зносу транспортного засобу у розмірі 4 516 грн. 93 коп. яку і просив стягнути на свою користь з відповідача.
На підтвердження своїх вимог надав Висновків звіту про визначення вартості матеріального збитку від 10.02.2012 року, проведеного ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Легіон» (а. с. 20-24).
Разом з тим відповідно до зазначеного Висновку, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля потерпілого дорівнює нулю.
Таким чином, позивач в обґрунтування заявлених вимог не надав належних і допустимих доказів щодо визначення розміру матеріального збитку, який на його думку підлягає стягненню.
Суд першої інстанції на вищезгадані обставини уваги не звернув, в зв'язку з чим зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, в зв'язку з наведеними обставинами рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст. 979, 993, 1191 ЦК України, ст.ст. 303, 304, ч.3 ст.309, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Т.О. Невідома
А.А. Пікуль