06 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Пікуль А.А., Саліхова В.В.
при секретарі: Обухівському О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик» про застосування позовної давності та скасування боргу та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Текстильщик» (далі по тексту - ЖБК «Текстильщик») про застосування строку позовної давності та визнання боргу недійсним, в якому просила застосувати позовну давність та визнати борг у сумі 4 252 грн. 32 коп. недійсним. Під час судового розгляду ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги, в результаті чого вона просила застосувати позовну давність та скасувати заборгованість за комунальні послуги в розмірі 4 252 грн. 32 коп.
В обґрунтування заявленого позову зазначала, що з 2002 року своєчасно сплачувала всі комунальні платежі, проте в червні 2006 року отримала рахунок з зазначенням боргу за комунальні послуги в розмірі 4 653,85 грн., при цьому в рахунках за березень-травень 2006 року вказаний борг за комунальні послуги був відсутній.
27 січня 2014 року ЖБК «Текстильщик» подав зустрічну позовну заяву, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЖБК «Текстильщик» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2014 року з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у розмірі 12 056 грн. 91 коп., витрати на правову допомогу у сумі 1 218 грн. та судовий збір у розмірі 358 грн. 30 коп. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в АДРЕСА_1, при цьому ОСОБА_1 є власником особового рахунку вказаної квартири. Відповідачі за зустрічним позовом своєчасно та у повному обсязі не сплачують за надані їм житлово-
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/8151/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Клочко І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
комунальні послуги, в зв'язку з чим станом на 01 січня 2014 року мають заборгованість, що становить 12 056 грн. 91 коп.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року в задоволені первісного та зустрічного позову відмовлено.
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/8151/2014
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм
процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким застосувати позовну давність та скасувати борг ОСОБА_1 у сумі 4 252 грн. 32 коп. На думку апелянта суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні її позовних вимог, посилаючись на те, що вона може звернутися до суду з заявою про застосування позовної давності лише у випадку звернення ЖБК «Текстильщик» до суду з позовом про стягнення заборгованості. Зазначає, ЖБК «Текстильщик» тривалий час порушує її права, а тому, в неї не було іншого виходу, як звернутися до суду з позовом і скористатися своїм правом на захист інтересів, передбачених законом.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Кобець Р.Ю. в інтересах ЖБК «Текстильщик» проти задоволення позову заперечував, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 154,155).
Відповідно до довідки форми № 3, виданої 17 лютого 2014 року ЖБК «Текстильщик», у вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.134).
Обслуговування та утримання вказаного будинку здійснює ЖБК «Текстильщик», який діє на підставі Статуту.
Згідно з п.1 Статуту ЖБК «Текстильщик» організований з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва одного дев'ятиповерхового будинку на 216 квартир за власні кошти членів кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (а.с.87).
Пунктом 15 Статуту ЖБК «Текстильщик» передбачено, що плата за користування теплою водою та електричною енергією, газом, водопроводом та каналізацією в будинку кооперативу проводиться по тарифам, встановленим для державного житлового фонду (а.с.89).
В червні 2006 року ОСОБА_1 отримала рахунок з боргом за комунальні послуги в розмірі 4 653,85 грн. Не погодившись з вказаним боргом вона неодноразово зверталася до ЖБК «Текстильщик» з проханням пояснити виникнення заборгованості за комунальні послуги, проте відповідачем було запропоновано лише укласти договір про реструктуризацію боргу (а.с.22).
Також, ОСОБА_1 зверталась до відповідних державних установ щодо неправомірності нарахування заборгованості за комунальні послуги та з проханням посприяти у вирішенні цього питання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про застосування позовної давності та скасування заборгованості та зустрічних позовних вимог ЖБК «Текстильщик» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про стягнення заборгованості були заявлені ЖБК «Текстильщик» зі спливом позовної давності, вимоги про застосування позовної давності не можуть бути заявлені, як самостійний позов.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частинами першою та другою ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Таким чином, з аналізу ст. ст. 16, 256, 257, 267 ЦК України можна дійти висновку, що вимоги про застосування позовної давності не можуть бути заявлені як самостійні позовні вимоги, а можуть слугувати лише підставою для заперечень на заявлений позов та пред'являються в рамках вже існуючого спору однією із сторін під час його розгляду судом.
Також, ні ст. 16 ЦК України, ні іншими Законами не передбачено такого способу захисту, як скасування заборгованості.
Врахувавши вказані положення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
В той же час, на думку колегії суддів, вимога про скасування заборгованості за спожиті комунальні послуги не відповідає змісту порушеного права, характеру його правопорушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ЖБК «Текстильщик» про стягнення заборгованості по оплаті послуг за житлово-комунальні послуги сторонами оскаржене не було, а тому не переглядається судом апеляційної інстанції.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).
Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О.Невідома
Судді: А.А.Пікуль
В.В.Саліхов