Справа № 11-кп/796/683/2014 Категорія КК: ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України
Головуючий в суді 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
03 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого, судді-доповідача: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12012110010000221 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Москви Російської
Федерації, громадянки України, яка має вищу освіту,
одружена, працює помічником члена
ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за
адресою: АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не судима,
обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,
за участю прокурора: ОСОБА_9
представника потерпілого: ОСОБА_10
захисника: ОСОБА_8
обвинуваченої: ОСОБА_7
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладений на неї, відповідно до ст. 76 КК України, обов'язок.
Цивільний позов потерпілої особи ПАТ КБ «Надра» задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 36570 доларів США 69 центів, що еквівалентно по курсу НБУ 424 417 грн. 48 коп.
Судом вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, 20 червня 2006 року ОСОБА_7 , маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, уклала з ВАТ КБ «Надра» кредитний договір № 794/П/27/2006-840 на придбання у ТОВ «Паритет Моторс» автомобіля «CITROEN C4», 2006 року випуску у сумі 22 534 доларів США строком до 17 червня 2011 року, за яким отримала грошові кошти згідно курсу НБУ в еквіваленті 113 800 грн.
В подальшому, з метою приховування своїх злочинних намірів щодо заволодіння шляхом обману грошовими кредитними коштами ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_7 було сплачено платежі «згідно довідки ВАТ КБ «Надра» від 09 квітня 2012 року за весь період кредитування»: 19 серпня 2006 року - 1292 доларів США 60 центів, 12 вересня 2006 року - 535 доларів США 30 центів; 27 вересня 2006 року - 2 долари США, 31 січня 2007 року - 1370 доларів США, а всього - 3199 доларів США 90 центів.
Внаслідок своїх злочинних дій ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами ВАТ КБ «Надра» на загальну суму 19334 доларів США 10 центів, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину складає 97637 грн. 21 коп.
Після цього ОСОБА_7 , маючи умисел, направлений на виготовлення підробленого документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків, вступивши у попередню змову з невстановленою слідством особою, з метою незаконного продажу вказаного автомобіля «CITROEN C4», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у квітні 2009 року в невстановленому досудовим розслідуванням місці надала невстановленій слідством особі свої анкетні дані та відомості щодо укладеного між нею і ВАТ КБ «Надра» кредитного договору № 794/П/2006-840 для виготовлення довідки про відсутність заборгованості за вказаним кредитним договором.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, 26 травня 2009 року ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що довідка ВАТ КБ «Надра» за № 02/04-138 від 02 квітня 2009 року є підробленою, і що за нею рахується значна заборгованість по кредитному договору № 794/П/27/2006 - 840, надала завідомо підроблений документ співробітникам ВРЕР № 4 УДАІ в м. Києві, що розташовано по вул. Братиславській, 52 в м. Києві, на підставі якого в подальшому було знято в УДАІ з обліку автомобіль марки «CITROEN C4», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і продано ОСОБА_11 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 року обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнити від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої, не може досягнути мети покарання і не відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, а також судом явно порушений принцип індивідуалізації покарання. Вказує, що обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненому не визнала ні під час досудового розслідування, ні під час судового слідства, не відшкодувала завдані кримінальним правопорушенням збитки, а тому підстави для призначення мінімальної міри покарання відсутні. Судом не в повній мірі враховано характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів та відноситься до злочинів проти власності, які становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ - право власності.
Судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України в порушення вимог закону не було застосовано вимоги ч. 1 ст. 49 КК України.
Від обвинуваченої ОСОБА_7 надійшла апеляційна скарга, у якій вона просить скасувати вирок суду в частині засудження її за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України, закривши в цій частині кримінальне провадження згідно п. 3 ст. 284 КПК України.
Вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду за даним вироком фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що висновки суду, викладені у вироку, є неправильним обвинувальним тлумаченням судом дійсних обставин кримінального провадження щодо отримання нею кредиту у банківській установі, є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження. Викладені у вироку фактичні обставини свідчать лише про існування між нею, як позичальником, та ВАТ КБ «Надра», як банківською установою, лише цивільно-правових відносин стосовно отримання споживчого кредиту, який в 2009 році був повністю погашений, а її неправомірні дії полягають лише у використанні нею довідки про погашення кредиту, про підробний характер якої їй нічого не було відомо, оскільки вона отримувала її в банківській установі по допущеному нею факту втрати квитанції приходного ордеру на основну суму погашення кредиту, яка мала місце в березні 2009 року. Сам факт відсутності у неї квитанції приходного ордеру на суму погашення, яка передувала отриманню нею у 27 відділенні ВАТ КБ «Надра» довідки за вих. № 02/04-138 від ОСОБА_12 02 квітня 2009 року не може бути підставою для обвинувачення її у вчиненні тяжкого злочину.
Суд першої інстанції у вироку неправильно встановив, що платежі за весь період кредитування були внесені обвинуваченою лише 19 серпня 2006 року - 1292 доларів США 60 центів, 12 вересня 2006 року - 535 доларів США 30 центів; 27 вересня 2006 року - 2 долари США, 31 січня 2007 року - 1370 доларів США, а всього - 3199 доларів США 90 центів та зробив висновок, що вона обманним шляхом заволоділа грошовими коштами ВАТ КБ «Надра» на загальну суму 19334 доларів США 10 центів.
Обвинувачена зазначає, що вона ніколи не робила платежі 27 вересня 2006 року - 2 долари США19 серпня 2006 року - 1292 доларів США 60 центів, 12 вересня 2006 року - 535 доларів США 30 центів. В матеріалах кримінального провадження є клопотання захисту з доданими квитанціями та в обвинувальному акті фігурують інші суми, які були внесені нею в порядку погашення кредитної заборгованості.
Судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання обвинуваченої та аналогічне клопотання захисника щодо витребування роздруківки коштів по її позичковому рахунку у ВАТ КБ «Надра».
Крім того обвинувачена вказує, що умови кредитного договору № 794/П/27/2006-840 від 20 червня 2006 року вона виконала в повному обсязі, саме це стало підставою можливості знищення її кредитної справи у порядку та за термінами зберігання. Також вона не була включена в Список клієнтів ВАТ КБ «Надра», які мають прострочену заборгованість станом на 01 жовтня 2009 року, що також свідчить про те, що вона не є боржником даної банківської установи.
Звертає увагу суду на відсутність у кредитній справі оригіналу кредитної угоди та неможливість підготовки на вимогу суду офіційної довідки про рух коштів на її позичковому рахунку. Оголошені судом матеріали кредитного договору № 794/П/27/2006-840 від 20 червня 2006 року не відповідають вимогам п. 1.8. глави 1 розділу 1 та додатку до Положення № 23, що свідчить про їх формування в процесі розгляду по суті даної кримінальної справи або дублювання вже в процесі судового чи досудового слідства.
Судом першої інстанції було безпідставно відхилено у задоволенні клопотання обвинуваченої про допит свідків, які були допущені до роботи з даною кредитною справою, хоча їх покази мають істотне значення для розгляду по суті даного кримінального провадження.
Також зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що кримінальне провадження № 12012110010000221 від 26 листопада 2012 року відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України було зареєстровано в ЄРДР 26 листопада 2012 року по факту закриття кримінальної справи відносно неї за ч. 3 ст. 190 КК України та по закінченню строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України з метою створення штучних строків досудового слідства по даній справі за новим КПК України. Тоді, як процесуальний строк досудового слідства, встановлений ст. 120 КПК України 1960 року по кримінальній справі № 01-19348 сплинув 11 лютого 2012 року.
Судом першої інстанції не дано оцінки тому факту, що при реєстрації матеріалів кримінальної справи № 01-19348 як нового кримінального правопорушення з метою легалізації матеріалів кримінальної справи № 01-19348, яка базувалась на незаконних та недопустимих доказах, направили до суду обвинувальний акт, який не відповідає вимогам ч. 5 ст. 291 КПК України та долучили до матеріалів кримінального провадження не Реєстр матеріалів досудового розслідування, а опис кримінальної справи, чим порушили вимоги ст. 109 КПК України.
Крім того, оскільки матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України не містять належних доказів її вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, а кримінальна справа за ч. 3 ст. 190 КК України відносно неї закрита, то суд першої інстанції не мав можливості отримати інші докази її винуватості та повинен був виправдати її за даним обвинуваченням.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України з підстав, передбачених п. 3 ст. 284 КПК України - не встановлення судом першої інстанції достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання. Цивільний позов ВАТ КБ «Надра» залишити без розгляду.
Вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та таким, що підлягає скасуванню через грубі порушення норм кримінально-процесуального законодавства, неправильного тлумачення судом норм матеріального права та невідповідності висновків суду за даним вироком фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми кримінального процесуального законодавства, а саме суд в основу своїх висновків взяв неналежні докази, які з огляду на вимоги п. 1 ст. 87 КПК України є недопустимими, оскільки були здобуті завдяки інформації, яка зафіксована в процесуальних документах, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. А саме, докази, які суд першої інстанції поклав в основу вироку суду, добуті поза межами процесуальних строків досудового розслідування, встановлених ст. 120 КПК України 1960 року. Так, станом на 11 лютого 2012 року процесуальні строки досудового розслідування по даній кримінальній справі були вичерпані, постанова слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_13 від 09 квітня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України була винесена незаконно, поза межами процесуальних строків. Фактично всі процесуальні дії були здійснені органом розслідування поза межами процесуальних строків, а тому суд не мав права покладати їх в основу вироку при розгляді справи по суті. Всі постанови органу розслідування про зупинення та відновлення досудового слідства мають незаконний характер, оскільки містять відомості, які не відповідають дійсності.
Крім того, кримінальна справа відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України була закрита постановою старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 08 листопада 2012 року, яка не скасована у встановленому КПК України порядку.
Також зазначає, що суд першої інстанції факт відсутності (незбереження) ОСОБА_7 квитанції приходного ордеру на суму погашення заборгованості по кредиту за березень 2009 року та отримання нею у 27 відділенні ВАТ КБ «Надра» довідки за вих. № 02/04-138 від ОСОБА_12 02 квітня 2009 року безпідставно кваліфікував як скоєння ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зазначає, що будь-яких доказів того факту, що умови кредитного договору № 794/П/27/2006-840 від 20 червня 2006 року ОСОБА_7 не виконала в повному обсязі немає, оскільки на виконання Постанови НБУ № 23 від 25 січня 2012 року дана банківська установа зберігала кредитну справу протягом 5 років після погашення кредиту, а в подальшому її справа була знищена. Про викладене свідчить факт відсутності у ВАТ КБ «Надра», в матеріалах справи оригіналу кредитного договору даної банківської установи, а наявний в матеріалах кримінального провадження оригінал кредитного договору був вилучений згідно протоколу виїмки документів у МРЕО ДАІ м. Києва.
Крім того, в апеляційній скарзі захисника містяться доводи, аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні і заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченої та її захисника, представника потерпілого, який покладався на розсуд суду, обвинуваченої та її захисника, які підтримали свої апеляційні скарги і заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, розглянувши матеріали кримінального провадження та матеріали кредитної справи, дослідивши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченої, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, обвинуваченої та її захисника підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 409 КПК України підставами для зміни чи скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону, що призвело до ухвалення незаконного, необґрунтованого та невмотивованого рішення у кримінальному провадженні.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_7 у 2006 році кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за обставин викладених у вироку суду, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені будь-якими доказами, жодного з яких не наведено у рішенні суду. Обвинувачена ОСОБА_7 в ході досудового розслідування і під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційному суді категорично заперечувала факт незаконного заволодіння коштами ВАТ КБ «Надра» шляхом шахрайства. Представник потерпілого ОСОБА_10 при апеляційному розгляді справи пояснив, що обвинувачена будь-яких дій щодо незаконного заволодіння коштами ВАТ КБ «Надра» при отриманні кредиту в 2006 році шляхом обману чи зловживання довірою не вчиняла, що підтверджується належно оформленим в установленому порядку кредитним договором, забезпеченням виконання зобов'язань по кредиту заставою та договором поруки на ім'я її чоловіка, цільовим використанням коштів на придбання автомобіля. Потерпілому ВАТ КБ «Надра» шкода заподіяна внаслідок використання обвинуваченою завідомо неправдивої довідки про відсутність заборгованості по кредиту в 2009 році і реалізацією заставного майна - автомобіля «CITROENC4».
Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам і не навів жодних доказів на їх спростування.
Сам лише факт отримання кредиту обвинуваченою та наявність заборгованості на його погашення, яка також оспорюється обвинуваченою, не може бути належною, необхідною і достатньою підставою для визнання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Висновки суду про наявність у обвинуваченої умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману є надуманими, не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами і являються необґрунтованими припущеннями, оскільки ні в обвинувальному акті, ні у вироку суду не встановлено у чому полягав цей обман, які дії чи бездіяльність обвинуваченої були направлені на вчинення обману, і свідчили б про наявність у ОСОБА_7 умислу на заволодіння майном потерпілого шляхом шахрайства.
Також у кримінальному провадженні не зібрано будь-яких доказів співучасті ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, не встановлено час, місце та інші обставини його вчинення. А згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд першої інстанції також не дав належної оцінки тій обставині, що постановою старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_14 від 08 листопада 2012 року кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за фактом заволодіння шляхом обману грошовими кредитними коштами ВАТ КБ «Надра» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року) (т. 2 а.с. 87-88), яка в установленому законом порядку не змінена і не скасована, що згідно діючого на момент її винесення кримінально-процесуального законодавства - ст. 6 КПК України (1960 року) виключає провадження в кримінальній справі.
Крім того, згідно п. 3 Перехідних положень до КПК України заяви та повідомлення про злочини, які надійшли до органів дізнання, слідчих, прокурорів до набрання чинності цим Кодексом і по яких не прийнято рішення про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи, передаються органам досудового розслідування згідно з цим Кодексом для початку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2.1 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, до Реєстру вносяться відомості, зокрема, про джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та інше.
Частиною 3 статті 214 КПК України передбачено, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не містять жодних даних про внесення до ЄРДР відомостей щодо події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України. До ЄРДР внесені дані лише щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України (т. 2 а.с. 96).
Викладене свідчить про те, що досудове розслідування та обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України є незаконним, проведено з порушенням вимог ст. ст. 214, 291 КПК України, а здобуті в ході такого досудового розслідування докази є недопустимими та не можуть бути підставою для ухвалення судового рішення згідно ст. ст. 86, 87 КПК України.
Також у відповідності з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі апеляційних вимог і приходить до висновку, що вирок суду в частині визнання винуватою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначення покарання за вказаними статтями підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення, так як в ході досудового розслідування і судового розгляду не здобуто доказів щодо події вказаних правопорушень, дані про події вказаних правопорушень не внесені до ЄРДР, досудове слідство в цій частині проведено незаконно, здобуті докази є неналежними та недопустимими і не можуть бути підставою для ухвалення судового рішення, а вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України є незаконним та необґрунтованим.
У відповідності зі ст. 404 КПК України колегія суддів приходить до висновку про скасування вироку суду і в частині задоволення цивільного позову, так як суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення і задовольнив позов ПАТ КБ «Надра» в розмірі кредитних зобов'язань ОСОБА_7 , що суперечить вимогам ст. 127 КПК України.
Крім того, ч. 2 ст. 129 КПК України передбачено, що у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
За таких обставин, враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, вирок суду в частині цивільного позову підлягає скасуванню. В задоволенні цивільного позову ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_7 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, необхідно відмовити, що не позбавляє можливості ВАТ КБ «Надра» звернутись до суду з позовом до ОСОБА_7 в порядку цивільного судочинства з інших передбачених законом підстав.
На підставі викладеного, апеляційні скарги прокурора, обвинуваченої та її захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - частковому скасуванню з підстав, викладених в мотивувальній частині із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та істотного порушення кримінального процесуального закону.
Щодо обвинувачення та засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 358 КК України вирок суду першої інстанції сторонами кримінального провадження не оскаржується, за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне в цій частині вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинуваченої ОСОБА_7 , захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 13 травня 2014 року відносно ОСОБА_7 ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити частково.
Вирок суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України та задоволення цивільного позову ПАТ КБ «Надра» - скасувати.
В порядку ст. 404 КПК України провадження в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення. У відповідності зі ст. 129 КПК України в задоволенні цивільного позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_7 відмовити.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4