АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-11133 Головуючий у 1-й інстанції - Васалатій К.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
30 жовтня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Саліхова В.В.
НевідомоїТ.О.
при секретарі Троц В.О.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року задоволено частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" суму заборгованості у розмірі 18 392 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі заборгованості за кредитом у сумі 25 794 доларів США 65 центів, що в еквіваленті складає 296 638 грн. 47 коп., 10 069 грн. 47 коп. - 3% від суми простроченого кредиту та 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту, а також судовий збір у сумі 3 654 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості на суму 4 899,24 доларів США та стягнення пені на суму 979 135 грн. 47 коп., ПАТ "Родовід Банк" через свого представника Серебряннікову В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду у цій частині обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення невірного та хибного рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" у повному обсязі (а.с.52-54).
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог відповідачем ОСОБА_3 не оскаржується.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: представників позивача, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, ОСОБА_3 та представника відповідача, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
19 грудня 2007 року між ПАТ "Родовід Банк" та відповідачем було укладено кредитний договір №77.1/00282.07.2
Відповідно до п.1.1 кредитного договору позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 25 611 доларів США 71 цент з терміном по 19 грудня 2014 року включно під 12,5% річних (п.1.5 кредитного договору).
Згідно з п.1.2 кредитного договору, кошти надавались ОСОБА_3 виключно для купівлі автомобіля та сплати страхових платежів.
24 жовтня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору і у відповідності до п.1 даної угоди, процентна ставка за кредитом була встановлена у розмірі 16% річних.
В забезпечення виконання даних зобов'язань сторонами було укладено договір застави автомобіля "Мітсубіші-Лансер" 2007 року випуску, зеленого кольору, д/н НОМЕР_1.
Відповідач частково виконував свої зобов'язання перед ПАТ "Родовід Банк" шляхом сплати заборгованості, про що свідчать квитанції та розрахунки.
Банком станом на травень 2014 року нарахована пеня за прострочення зобов'язань за увесь період дії кредитного договору із порушенням строку позовної давності.
За встановлених обставин районний суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині основного боргу (тіло кредиту та відсотки) на суму 1 115,31 доларів США (19507,31 - 18392) без вказівки про підстави для відмови та про стягнення пені у розмірі 96 704,47 доларів США (122499,12 - 25794,65), з посиланням на те, що вони заявлені поза межами встановленого законом річного строку позовної давності.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені не відповідають обставинам справи та положенням ч.3 ст. 267 ЦК України.
В порушення вимог п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК районним судом не наведено мотивів, з яких суд вважав встановленим розмір заборгованості в частині основного боргу (тіло кредиту та відсотки) у сумі 18392 доларів США.
Крім того, при вирішенні позовних вимог про стягнення пені районним судом в порушення вимог процесуального закону не врахована усна заява ОСОБА_3 про зменшення розміру неустойки з посиланням на те, що відповідач за своїм матеріальним станом не в змозі сплатити неустойку, яка у кілька разів перевищує розмір основного боргу.
Указані обставини, враховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення виходячи з наступного.
Під час апеляційного розгляду сторони підтвердили наявність між ними договірних відносин, які випливають з кредитного договору №77.АА-00282.07.2 від 19 грудня 2007 року, та підтвердили наявність у ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.
Позивач надав суду розрахунок заборгованості, яка утворилась станом на 12 травня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 станом на цю дату має заборгованість в частині основного боргу в розмірі 19 507, 31 доларів США, в тому числі: 2 439,97 доларів США поточної заборгованості за кредитом; 11 533,97 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 257,26 доларів США поточної заборгованості за процентами по кредиту; 5 276,77 доларів США простроченої заборгованості за процентами по кредиту (а.с.39-42).
ОСОБА_3 указаний розрахунок заборгованості не спростований, розрахунку на противагу не надано ні районному, ні апеляційному суду.
Ураховуючи наведене, підстави для зменшення розміру основного боргу(тіло кредиту та відсотки) до 18392 доларів США відсутні.
Таким чином, в рахунок погашення заборгованості в частині основного боргу (тіло кредиту та відсотки) з відповідача на користь позивача слід стягнути 19 507, 31 доларів США, що на час ухвалення цього рішення складає 249 693 грн. 56 коп. (19 507, 31 х 12.80).
За правилом ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У матеріалах цивільної справи відсутня заява ОСОБА_3 про застосування позовної давності.
Із технічного запису судового засідання вбачається, що усну заяву про застосування позовної давності, зокрема, до вимог про стягнення пені ОСОБА_3 також не подавав.
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_3 підтвердив ту обставину, що заяву про застосування позовної давності він не подавав.
Одночасно відповідач заявив суду, що під час розгляду справи у суді першої інстанції він заявляв суду усно про зменшення розміру пені, яка є непомірно великою для відповідача, ураховуючи його майновий та сімейний стан, однак ця заява районним судом не розглянута.
Ці твердження ОСОБА_3 є обґрунтованими, оскільки підтверджуються технічним записом судового засідання від 24 липня 2014 року, який містить таку заяву відповідача.
Таким чином, у даному випадку немає передбачених законом підстав для застосування позовної давності, однак є підстави для застосування положень ст. 551 ЦК України.
За правилом ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У даному конкретному випадку з наданого позивачем розрахунку заборгованості, яка утворилась станом на 12 травня 2014 року, убачається, що ОСОБА_3 станом на цю дату має заборгованість в частині основного боргу (тіло кредиту та відсотки) в загальному розмірі 19 507, 31 доларів США. При цьому загальний розмір пені складає 168 895,36 доларів США (а.с.39-42).
Таким чином, розмір пені майже у дев'ять разів перевищує розмір основного боргу (тіло кредиту та відсотки) (168895,36 : 19507,31=8,66).
Водночас із правової позиції Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року у справі № 6-100 цс 14 за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК є обов'язковою для всіх судів України, вбачається наступне.
Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
За встановлених обставин, ураховуючи правову позицію Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року у справі № 6-100 цс 14, а також ураховуючи підтверджений наявною у матеріалах справи довідкою (а.с.43) розмір доходу відповідача, який свідчить про те, що заявлений розмір пені є непомірно великим для сторони у договорі (боржника), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені до розміру, який відповідає розміру заборгованості за процентами по кредиту (не отримані банком доходи від операції кредитування) - 5 534, 03 доларів США (257,26 + 5 276,77 ), що на час ухвалення цього рішення складає 70 835 грн. 58 коп. (5 534, 03 х 12.80).
Доводи позивача про те, що пеня передбачена договором, а неодержання прибутку банком може призвести до зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податків, розвитку банківського сектору економіки, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб, що порушує інтереси держави, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі - на суму 1 968 214 грн. 12 коп. (а.с.37), оскільки пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання та не може розцінюватися судом у якості складової частини доходу від операції кредитування на відміну від процентів за користування кредитними коштами.
В частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 10 069 грн. 47 коп. рішення суду позивачем не оскаржується.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Серебряннікової ВалеріїВалеріївни в інтересах Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 19 507, 31 доларів США (Дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сім доларів США 31 цент), що на час ухвалення цього рішення складає 249 693 грн. 56 коп. (Двісті сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три грн. 56 коп.), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №77.АА-00282.07.2 від 19 грудня 2007 року, яка утворилась станом на 12 травня 2014 року, в тому числі: 2 439,97 доларів США поточної заборгованості за кредитом; 11 533,97 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 257,26 доларів США поточної заборгованості за процентами по кредиту; 5 276,77 доларів США простроченої заборгованості за процентами по кредиту, пеню у розмірі 5 534, 03 долари США (П'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири долари США 31 цент), що на час ухвалення цього рішення складає 70 835 грн. 58 коп. (Сімдесят тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 58 коп.), три проценти річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 069 грн. 47 коп. (Десять тисяч шістдесят дев'ять грн. 47 коп.) та 3 654 грн. (Три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: В.В. Саліхов
Т.О. Невідома