Справа: № 826/6671/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
06 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2014 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Бубели А.М. від 01 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 9 203,75 грн., що становить 10% суми боргу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2013 року Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист на виконання рішення Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 16.12.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 коштів.
14.06.2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №38507952 з примусового виконання виконавчого листа №6-1013/13, виданого 02.04.2013 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в розмірі 92 037,55 грн. Зазначеною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання до 20.06.2013 року.
23.08.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
30.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
01.04.2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 9 203,75 грн.
Також судом встановлено, що 31.03.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору №490053380 від 13.12.2007 року, згідно якого досягнуто домовленості щодо погашення заборгованості. За наслідком такої домовленості банком була підготовлена заява до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про повернення виконавчого документа (виконавчого листа Новозаводського районного суду м. Чернігова №6-1013/13 від 02.04.2013 року) та передана наручно ОСОБА_2
Вважаючи, що постанову про стягнення виконавчого збору прийнято незаконно, позивач звернулася до суду з позовом про її скасування.
Апеляційний суд не може погодитись із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 24.01.1999 року №606-ХІV (далі - Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 2, 5 статті 25 Закону №606, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною 1 статті 28 Закону №606 передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
При цьому, приписами частини 1 статті 31 Закону №606 визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Крім того згідно частини 1 статті 35 Закону №606 за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Таким чином, підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є ненадання ним документального підтвердження самостійного виконання рішення у строк, встановлений Законом №606, для добровільного виконання рішення.
Водночас, зі змісту наведених норм також убачається, що обов'язковою передумовою для початку примусового виконання рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.
Позивач, обґрунтовуючи свою позовну заяву, стверджує, що не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження, тому була позбавлена можливості виконати рішення у строк встановлений для його добровільного виконання. Оскаржувану ж постанову про стягнення виконавчого збору отримала 07.05.2014 року наручно, коли звернулася до органу виконавчої служби для отримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. На вказані обставини позивач посилається також і в апеляційній скарзі.
Надаючи оцінку наведеним твердженням позивача, колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача буд-яких документів виконавчого провадження, в тому числі постанови про відкриття провадження та постанови про стягнення виконавчого збору. Не надано доказів на підтвердження вказаних постанов на адресу позивача, також і під час розгляду справи в апеляційному провадженні.
Більше того, в матеріалах справи наявна копія заяви позивача отримана відповідачем 16.05.2014 року, згідно якої позивач і отримала її копію (а.с.30).
З наведеного випливає, що виконавчою службою не надано доказів, які б підтверджували отримання позивачем копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2013 року до 16.05.2014 року та як наслідок її можливість добровільно у встановлений строк, виконати поставлену вимогу.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, враховуючи, що позивач була позбавлена можливості добровільно виконати вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження у встановлений строк, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна постанова від 01 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору, прийнята передчасно, а відтак є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, з урахуванням того, що колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування спірної постанови про стягнення виконавчого збору, у зв'язку з її протиправністю, відсутні підстави для надання оцінки доводам позивача в частині правильності визначення суми виконавчого збору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог позивача правильно застосував норми матеріального та процесуального права, разом з тим висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Таким чином, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 01.04.2014 року - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 серпня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Бубели А.М. від 01 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 9 203,75 грн., що становить 10% суми боргу.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.