Справа: № 810/1858/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
06 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 р. №0000852201.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та за неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити її без задоволення, а оскаржувану відповідачем постанову суду першої інстанції - без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено зустрічну звірку ДП «Регіональні Електричні Мережі», щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ві Ай Бі Груп» їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2013 р. та жовтень 2013 р., за результатами якої складено Акт перевірки від 22.01.2014 № 85/22-00/32402870, в якому були зафіксовані виявлені порушення 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст.201, п.209.1, п.209.2 ст.209 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 398719,00 грн., в тому числі по періодам: вересень 2013 р. на суму 191042,00 грн., жовтень 2013 р. на суму 207677,00 грн., на загальну сумі 21667,00 грн., в тому числі по місяцях: вересень 2012 р. - 21667,00 грн.
Так, відповідач посилається на відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ві Ай Бі Груп». В обґрунтування такої позиції посилається на висновки акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014 р. №62/26-59-22-01-24/38825508 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВІ Ай Бі Груп» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.09.2013 р. по 30.10.2013 р. Згідно даної довідки отримана наступна інформація. Службовими записками ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 р. №1374ДПІ/26-59-07-02, від 25.12.2013 р. №1330/26-59-07-02 надано висновки про результати відпрацювання ризикових платників податків оперативним підрозділом ГУ Міндоходів України ТОВ «Ві Ай Бі Груп» в яких зазначено, що місцезнаходження платника податків не встановлено, запит не вручено, отримано пояснення від директора суб'єкта господарювання, який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Ві Ай Бі Груп» не знаходиться за юридичною адресою: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд.4, кв.139.
На підставі акту про результати зустрічної звірки від 22.01.2014 № 85/22-00/32402870, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 №0000852201, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 598079,00 грн., в тому числі 398719,00 грн. за основним платежем та 199360,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про заниження ПДВ на загальну суму 398719,00 грн., в тому числі по періодам: вересень 2013 р. на суму 191042,00 грн., жовтень 2013 р. на суму 207677,00 грн., на загальну сумі 21667,00 грн., в тому числі по місяцях: вересень 2012 р. - 21667,00 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 р. №0000852201 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на наведений вище акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014 р. №62/26-59-22-01-24/38825508 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВІ Ай Бі Груп» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.09.2013 р. по 30.10.2013 р.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що видами діяльності ДП «Регіональні електричні мережі» за КВЕД є: 35.13 Розподілення електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікація; 43.21 Електромонтажні роботи; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Регіональні електричні мережі» (Замовник) та ТОВ «Ві Ай Бі Груп» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів від 22.08.2013 р. №29-М, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові за Графіком поставки (Додаток №2) товар, перелік, кількість (номенклатура, асортимент), якого визначено Специфікацією (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: Кабель електричний високовольтний згідно Технічних вимог (Додаток №3).
04.09.2013 р. між ДП «Регіональні електричні мережі» (Замовник) та ТОВ «Ві Ай Бі Груп» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №31-М, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові товар, перелік та кількість якого визначено Специфікацією (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Обмежувачі перенапруги (ОПН). Кількість товару визначено Специфікацією (Додаток №1).
Також, між ДП «Регіональні електричні мережі» (Замовник) та ТОВ «Ві Ай Бі Груп» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів від 10.09.2013 р. №32-М, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити Замовникові товар, перелік та кількість якого визначено Специфікацією (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Муфти термоусаджувальні. Кількість товару визначено Специфікацією (Додаток №1).
11.09.2013 р. між ДП «Регіональні електричні мережі» (Замовник) та ТОВ «Ві Ай Бі Груп» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №33-М, згідно якого Постачальник зобов'язується у 2013 р. поставити Замовникові товар, перелік та кількість якого визначено Специфікацією (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: ізолятори ШФ-20Г. Кількість товару визначено Специфікацією (Додаток №1).
Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Регіональні електричні мережі» (Замовник) та ТОВ «Ві Ай Бі Груп» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів від 11.09.2013 р. №23-М, згідно якого Постачальник зобов'язується у 2013 р. поставити Замовникові товар, перелік та кількість якого визначено Специфікацією (Додаток №1), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Ізолятори ПС 70Е, Ізолятори ПСД 70Е. Кількість товару визначено Специфікацією (Додаток №1).
Також, між ДП «Регіональні електричні мережі» (Замовник) та ТОВ «Ві Ай Бі Груп» (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів від 27.09.2013 р. №35-М, згідно якого Постачальник зобов'язується за заявами Замовника надати «Провід та кабель ізольовані», а Замовник зобов'язується своєчасно сплатити за товар на умовах, вказаних в договорі.
На підтвердження факту здійснення поставок за цими договорами, позивачем надано видаткові накладні.
Обставина прийняття товарно-матеріальних цінностей уповноваженими працівниками ДП «Регіональні електричні мережі» підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей ДП «Регіональні електричні мережі», з якого вбачається наявність записів про надання довіреностей працівникам державного підприємства для отримання матеріалів від TOB «Ві Ай Бі Груп».
Оплата за придбані ДП «Регіональні електричні мережі» ТМЦ за всіма договорами здійснена у повному обсязі, що підтверджується: банківськими виписками по особовому рахунку державного підприємства та платіжними дорученнями.
Крім того, на виконання вищевказаних договорів від ТОВ «Ві Ай Бі Груп» позивач отримав податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені до податкового кредиту у відповідному податковому періоді.
Також, судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ві Ай Бі Груп» було включено до Єдиного державного реєстру, перебувало на обліку платників податків, на час здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ «Ві Ай Бі Груп» його свідоцтво було дійсним.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідачем в акті перевірки не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ «Ві Ай Бі Груп» за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі відповідач на такі не посилається.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження того, що господарські договори між ДП «Регіональні електричні мережі» та ТОВ «Ві Ай Бі Груп» було визнано недійсним (фіктивним) в судовому порядку відповідачем не надано, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.
Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, колегія суддів враховує, що позивач є енергопостачальною компанією, видами діяльності якої, в тому числі, є електромонтажні роботи (КВЕД 43.21), будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (код КВЕД 42.22), відтак у підприємства існує об'єктивна потреба у придбаних за наведеними вище договорами відповідно до специфікацій товарно-матеріальних цінностях (ізоляторах для ізоляції і кріплення проводів і грозозахисних повітряних ліній електропередач в розподільчих пристроях електростанцій і підстанцій з різною напругою, силових кабелях, обмежувачах напруги, муфтах тощо).
Зазначені обставини підтверджується копією ліцензії НКРЕ серії AB №469967 від 14.10.2009р., копією ліцензії НКРЕ серії AB №469966 від 14.10.2009р., копією ліцензії НКРЕ серії АЕ №288006 від 09.10.2014р., копією ліцензії НКРЕ серії АЕ №288007 від 09.10.2014р., копією довідки з ЄДРПОУ АБ серії номер 536113.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №32-02/5-2898 від 26.12.2012р. з метою забезпечення надійної роботи та безпечної експлуатації електричних мереж, ефективного функціонування Об'єднаної енергетичної системи України, зобов'язано ДП «Регіональні електричні мережі», як енергопостачальну компанію, надати пропозиції Міненерговугілля щодо заходів із ремонту, реконструкції та модернізації та відновлення електричних мереж.
Крім того, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №201 від 22.04.2013р. з метою забезпечення надійної роботи та безпечної експлуатації електричних мереж, ефективного функціонування Об'єднаної енергетичної системи України, рекомендовано ДП «Регіональні електричні мережі», як енергопостачальній компанії, забезпечити виконання обсягів ремонту електричного обладнання та сформувати аварійний запас електротехнічного устаткування і матеріалів для ліквідації можливих наслідків стихійних явищ в електричних мережах, привести у відповідність до вимог чинних нормативних документів технічний стан трас усіх повітряних ліній електропередач напругою 0,4- 750 кВ.
Наказом ДП «Регіональні електричні мережі» про формування планів робіт на 2013 рік директорів Донецької, Луганської, Волинської та Львівської філій ДП «Регіональні електричні мережі» зобов'язано забезпечити формування планів робіт з капітального та поточного ремонтів, технічного обслуговування та послуг виробничого характеру на 2013 рік.
Так, планами робіт на 2013 р. та на 2014 р. Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» передбачена необхідність придбання кабелю електричного високовольтного АСБЛ, ААБ, обмежувачів перенапруги, муфт термоусаджувальних, муфт кінцевих термоусаджувальних, ізоляторів, силового кабелю.
Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.
Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Саноіл Торг" та ПАТ "ДПЗКУ" не мало можливості на виконання господарських зобов'язань по придбанню та реалізації зерна або доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем не надано та не доведено.
В той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи документами та встановленими обставинами підтверджено реальність здійснення господарських операцій суб'єктів господарювання за укладеним між ними договором, який містить всі істотні умови, тобто є укладеним відповідно до вимог законодавства.
В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування власної позиції посилався на на висновки акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.01.2014 р. №62/26-59-22-01-24/38825508 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ВІ Ай Бі Груп» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.09.2013 р. по 30.10.2013 р. Згідно даної довідки отримана наступна інформація. Службовими записками ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 р. №1374ДПІ/26-59-07-02, від 25.12.2013 р. №1330/26-59-07-02 надано висновки про результати відпрацювання ризикових платників податків оперативним підрозділом ГУ Міндоходів України ТОВ «Ві Ай Бі Груп» в яких зазначено, що місцезнаходження платника податків не встановлено, запит не вручено, отримано пояснення від директора суб'єкта господарювання, який повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Ві Ай Бі Груп» не знаходиться за юридичною адресою: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд.4, кв.139.
Судова колегія вважає, що наведений контролюючим органом акт та зазначені в ньому обставини, самі по собі не є беззаперечними доказами того, що господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом мали безтоварний характер, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведених актах на імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства в даному випадку не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ві Ай Бі Груп», факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що висновки податкового органу про заниження ПДВ на загальну суму 398719,00 грн., в тому числі по періодам: вересень 2013 р. на суму 191042,00 грн., жовтень 2013 р. на суму 207677,00 грн., на загальну сумі 21667,00 грн., в тому числі по місяцях: вересень 2012 р. - 21667,00 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 р. №0000852201 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.