06 листопада 2014 рокусправа № 808/5069/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
за участю:
представника позивача: Мальчева В.Є.
представника відповідача: Крошки В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі №808/5069/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -
06.08.2014р. Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0000424800 від 16.05.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» штрафу в розмірі 51 728,89 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що відповідач застосував штраф на підставі п. 2 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в той час коли вказана стаття не містить п. 2, як самостійну частину статті. Крім того, за порушення ч.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивача вже було притягнуто до відповідальності рішенням №0000434800 від 16.05.2014р., а відтак, на думку позивача рішення № 0000424800 від 16.05.2014 є повторним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення, що є неправомірним.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга, фактично, обґрунтована доводами адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 16.05.2014 № 174/28-04-48-10/01056273.
Перевіркою встановлено порушення товариством, зокрема:
абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного перерахування ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» суми нарахованого єдиного внеску в розмірі 517 288,93 грн.;
абз. 2 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо перерахування не в повному обсязі суми нарахованого єдиного внеску під час виплати заробітної плати ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» в сумі 517 288,93 грн.
На підставі висновків Акту перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів 16.05.2014 року прийняті рішення:
№0000424800 про застосування до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» штрафу у розмірі 51 728,89 грн. та нарахована пеня в розмірі 1 034,58 грн.
№ 0000434800 про застосування до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі п. 6 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» штрафу у розмірі 51 728,89 грн.
Платіжним дорученням № 4317 від 29.05.2014 на суму 51 728,89 грн. позивачем повністю сплачений штраф за рішенням від 16.05.2014 № 0000434800, та платіжним дорученням № 4318 від 29.05.2014 на суму 1 034,58 грн. позивачем сплачена пеня за рішенням від 16.05.2014 № 0000424800.
В свою чергу рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16.05.2014 № 0000424800 в частині нарахування штрафу в сумі 51 728,89 грн. оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 19.06.2014 № 11617/10/28-10-10-4-33 та Державної фіскальної служби України від 24.07.2014 № 278/6/99-99-10-01-07-15 рішення відповідача від 16.05.2014 № 0000424800 залишено без змін, а скарги ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» без задоволення.
Не погодившись з рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16.05.2014 № 0000424800 в частині нарахування штрафу в сумі 51 728,89 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що п. 2, 6 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» містять різні та самостійні за своїм змістом склади порушення платником єдиного внеску вимог Закону, а тому підстав вважати, що рішенням № 0000424800 від 16.05.2014 позивача повторно притягнуто до відповідальності - немає.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Судом встановлено, що ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» при виплаті заробітної плати 07.10.2013 в сумі 4 664 352,96 грн. та 08.10.2013 в сумі 445 920,00 грн. перераховано єдиний внесок не в повному обсязі, в результаті чого виникла недоїмка в розмірі 517 288,93 грн., яку було сплачено 22.10.2013 згідно платіжного доручення № 9624 від 22.10.2013 в сумі 520 000,00 грн.
14.10.2013 ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» подано звіт з єдиного соціального внеску за вересень 2013 року (реєстр. № 1300728476) відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті склала 4 230 424,93грн. Фактично було сплачено до бюджету з урахуванням переплати 3 713 136,00 грн. Враховуючи те, що граничний термін сплати єдиного внеску за вересень 2013 року - 20.10.2013, то станом на 21.10.2013 у ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» виникла недоїмка в сумі 517 288,93 грн., яку було сплачено товариством лише 22.10.2013 (платіжне доручення № 9624 від 22.10.2013 в сумі 520 000,00 грн.).
Отже, позивачем були порушені строки сплати єдиного внеску, а саме: позивачем не сплачено його ані при виплаті заробітної плати ані у граничні строки.
Згідно з п. 2, 6 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені норми права містять різні та самостійні за своїм змістом склади порушення платником єдиного внеску вимог Закону.
Отже, наведені норми права не дають підстав вважати, що положення ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого перерахування коштів здійснюється одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, звільняють платника від обов'язку сплати єдиного внеску у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року у справі №808/5069/14 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
(Ухвалу у повному обсязі складено 07.11.2014р.)
Головуючий: О.В. Мартиненко
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов