30 вересня 2014 рокусправа № 804/9345/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.
за участю представників:
позивача: - Панченко А. В. (дов. від 15.07.2014 р.)
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорембуд»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року
у справі № 804/9345/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорембуд»
до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області
третя особа приватне підприємство «Транс-Атлантика-Сервіс»
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрорембуд» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області, третя особа - приватне підприємство «Транс-Атлантика-Сервіс», в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 №0000963000 про нарахування позивачу податку на додану вартість за основним платежем 18 272,70 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9 136,35 грн. від 26.06.2013 №0000953000 про нарахування позивачу податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 42 209,48 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21 104,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність та реальність господарської операції між ним та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», а відтак валові витрати та податковий кредит за вищевказаною операцією позивачем сформовані вірно. Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, що, як наслідок, свідчить про неможливість надання послуг позивачу, не можуть прийматись до уваги, оскільки первинними документами підтверджено фактичне проведення господарської операції, що знайшло своє відображення в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що з наданих позивачем документів неможливо підтвердити реальність отримання послуг за укладеними з ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» договорами, оскільки з документів не вбачається порядок та спосіб організації та виконання наданих послуг даною особою-контрагентом, відсутні докази взаємодії представниками сторін вказаного договору .
Також судом зазначено, що в якості третьої особи в даній справі залучено ПП «Транс-Атлантик-Сервіс», проте вказаною особою не подано письмових пояснень з приводу реальності виконання укладених з позивачем угод, що ставить під сумнів факт реальності здійснення господарських операцій. Згідно висновків акту від 21.12.2012 ПП «Транс-Атлантик-Сервіс» не має виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично мотивована доводами, викладеними в позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389) за березень 2012 року, за результатами якої складно акт №089/1542/31785218 від 27.05.2013.
Перевіркою встановлено порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах; ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.44 Господарського кодексу України; п.198.1, п.198,3, п.198.6 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 18272,50 грн., а саме: за березень 2012 року в розмірі 18272,50 грн.; пп.135.5.11, 135.5.14 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 42209,48 грн.
До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що складені документи на підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ПП «Транс-Атлантика Сервіс» не свідчать про реальність здійснення відповідних господарських операцій.
Відповідачем використана інформація, зафіксована в акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС №7204/224/3269/32694389 від 21.12.2012 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Кафепродакш» за січень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопада 2011 року, ПП «Гермес» за березень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за березень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, БПП «Сура» за вересень 2011 року, ПВП «Форес».
Посилаючись на те, що контрагент позивача ПП «Транс-Атлантик-Сервіс» не має виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального характеру операцій, та відповідно - відсутність права позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування податком прибуток та податком на додану вартість.
На підставі акту перевірки №089/1542/31785218 від 27.05.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000953000 від 26.06.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 63314,22 грн., в тому числі за основним платежем - 42209,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 21104,74 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000963000 від 26.06.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 27409,05 грн., в тому числі за основним платежем - 18272,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9136,35 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків відповідача.
Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2012 між позивачем (Замовник) та ПП «Транс-Атлантика Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №01, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник в межах договірної ціни зобов'язується виконати власними та залученими силами загальнобудівельні роботи на об'єкті: ремонт приміщення їдальні на об'єкті ДП «Санаторій Новомосковський» ЗАТ «Укрпрофздравниця», а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи.
Згідно з п.2.1 договору вартість робіт по договору становить 109635,00 грн., в т. ч. ПДВ 18272,50 грн. і не є кінцевою. Фінансування робіт здійснюється Замовником по їх етапному завершенню згідно актів приймання виконаних робіт, але не пізніше 3-х банківських днів після отримання об'єкта виконаних робіт (п.4.1 договору).
Фактичне виконання робіт за вказаним договором підтверджується довідками вартості виконаних будівельних робіт за березень 2012 року, актами приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року, податковими накладними №1973 від 30.03.2012 на загальну суму 57197,27 грн., в т. ч. ПДВ 9532,88 грн. та №992 від 15.03.2012 на загальну суму 52437,73 грн., в т. ч. ПДВ 8739,62 грн.; платіжним дорученням №315 від 10.07.2012.
Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з виконання підрядних робіт.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ПП «Транс-Атлантика Сервіс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідає положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.
Вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Таким чином, наявність вищезазначених первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення товариством до податкового обліку витрат за операціями з виконання підрядних робіт та ПДВ, сплаченого у ціні вказаних робіт, що, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку податкового органу та суду першої інстанції про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
На момент укладення та виконання зазначеного вище договору підряду контрагент позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.
До того ж, в матеріалах справи наявні видані ПП «Транс-Атлантика Сервіс» дозвіл №523.12.12 від 02.07.2012 на проведення, в т.ч. зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин, зварювальні роботи, виданий територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області; ліцензія серія АВ №588322 від 26.09.2011, видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області щодо здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.
Отже наявними в матеріалах справи документами підтверджено правосуб'єктність ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» та наявність дозвільних документів на здійснення відповідної господарської діяльності.
Зважаючи на той факт, що відносини, що виникли між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», оформлені належним чином складеними первинними документами, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат витрат за господарською операцією з вищеозначеним контрагентом - вартості підрядних робіт, до складу податкового кредиту - податку на додану вартість у складі вартості цих робіт.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання підрядних робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з виконання підрядних робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, використання результатів робіт у неоподатковуваних операціях.
Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.
Також укладений позивачем правочин не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства або порушував публічний порядок; відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.
Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.
В даному випадку позиція податкового органу, з чим погодився суд першої інстанції, базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом ПП «Транс-Атлантіка Сервіс».
Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).
Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.
Щодо відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності у контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» вказаний факт сам по собі не свідчить про фіктивність господарської операції з виконання підрядних робіт.
Відповідно до ч.1 ст.838 ЦПК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Договір, укладений між позивачем та ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», не встановлює обмежень щодо залучення до виконання робіт, передбачених цим договором, третіх осіб (субпідрядників), тому відсутність безпосередньо у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» достатньої кількості штатних півників, основних фондів та обладнання, необхідного для виконання робіт, не може беззаперечно свідчити про те, що зазначені роботи взагалі не виконувались.
Посилання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №7204/224/3269/32694389 від 21.12.2012, складений за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», яким встановлено відсутність у ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондуються з пунктом 1.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Мінфіну України №395 від 14.03.2013, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Пунктом 1.5 вказаного Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7 Порядку №395).
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вищевказаним нормам права, не вказано в акті перевірки первинні документи, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність проведених контрагентом операцій та операцій, проведених позивачем з його контрагентом.
Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на включення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту з операцій виконання підрядних робіт.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позовні вимоги є обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм права, що призвело до неправильного вирішення спору, відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорембуд» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі № 804/9345/13-а скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013 №0000963000, №0000953000.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко