04 листопада 2014 р. Справа № 1570/4909/2012
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
при секретаріПолянській А.М.
за участю сторін:
ДПІСавецька Н.С. (довіреність)
ТОВ „Рів.А.Холдінг"Моісеєва Т.В. (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Рів.А.Холдінг" до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановиЛА:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Рів.А.Холдінг", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Рів.А.Холдінг" задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000542200 від 19.07.2012 року в частині нарахування податку на прибуток на суму 202235 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000562200 від 19.07.2012 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8333 грн.
Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
30.08.2014 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про заміну відповідача та апелянта на Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області в зв'язку з ліквідацією Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби та створення державної Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби у період з 01.06.2012 року по 03.07.2012 року на підставі наказу та направлень проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №905/2200/25829351 від 09.07.2012 року (Том І, аркуші справи 15-41).
Перевірка проводилась з відома директора та в присутності головного бухгалтера ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ».
Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «РІВ. А. ХОЛДІНГ»п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 278656 грн., п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у 2011 році на суму 61136 грн., у т.ч. за лютий 2011 року -у розмірі 39971 грн., за березень 2011 року - 21165 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 8333 грн. за травень 2011 року.
Не погодившись із зазначеними висновками в акті перевірки, позивач подав свої заперечення до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, проте вони були залишенні без задоволення, а висновки в акті перевірки - без змін (Том І, аркуші справи 42-46) та на підставі встановлених порушень Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 19.07.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 278656 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн., № 0000562200 від 19.07.2012 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 8333 грн. (Том І, аркуші справи 12, 13).
До суду позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення - рішення в частині нарахування податку на прибуток на суму 202235 грн. та зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 8333 грн. по операціям з ТОВ «Агропортторг» та ПП «Укрторгтранс».
Судом першої інстанції було скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000542200 від 19.07.2012 року в частині нарахування податку на прибуток на суму 202235 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби №0000562200 від 19.07.2012 року, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8333 грн. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Агропортторг» та ПП «Укрторгтранс» став акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №230/23-214/36043405 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення перевірки ПП «Укрторгтранс» з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень-квітень 2011 року» та акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №302/23-214/36675291 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки з дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Агропортторг» за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року», якими встановлено нікчемність правочинів, неможливість цих підприємств здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, та не надання позивачем всіх первинних документів, які б підтверджували здійснення цих операцій.
01.12.2010 року між позивачем ТОВ «Рів.А.Холдінг» (замовник) та ПП «Укрторгтранс» (експедитор) укладений договір № 0112/ТЭО, предметом якого є організація та проведення операцій по транспортно-експедиторському обслуговуванню сільськогосподарської продукції (пшениці, рапсу, соняшника, ячменю, гороху та ін.). Згідно п.п. 2.1.9 договору експедитор зобов'язаний видати безпосередньому виконавцю доручення на вивантаження вантажу, а також надає інформацію про відправлений/принятий вантаж (вага, кількість автотранспорту, вагонів). Розділом 2 договору передбачені обов'язки замовника, серед яких видавати експедитору доручення на приймання/навантаження вантажу.
Згідно додатків 1-7 до вказаного договору встановлені вантаж, який заявлявся замовником до експедирування, винагорода експедитора за метричну тонну, порядок оплати.
В якості доказів виконання договору позивач надав рахунки-фактури від 31.01.2011 року № 1206, від 28.02.2011 року № 550, від 28.02.2011 року № 549, від 31.03.2011 року № 641, від 31.03.2011 року № 640 за експедирування зерна, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2011 року № 1206, від 28.02.2011 року № 550, від 28.02.2011 року № 549, від 31.03.2011 року № 641 та від 31.03.2011 року № 640 згідно яких виконавцем - ПП «Укрторгтранс» були надані послуги з експедирування зернових за договором № 0112/ТЄО від 01.12.2010 року.
ПП «Укрторгтранс» видало ТОВ «Рів.А.Холдінг» податкові накладні від 31.01.2011 року № 1206, від 28.02.2011 року № 550, від 28.02.2011 року № 549, від 31.03.2011 року № 641 та від 31.03.2011 року № 640.
Позивачем було надано до Ізмаїльської ОДПІ тільки документи щодо ПП «Укрторгтранс»: договір №0112/ТЗО від 01.12,2010р., додатки до нього №1, 2 від 01.12.2010р., №3 від 01.01.2011р., №6, 7 від 01.03.2011р., акти виконаних робіт у кількості 3-х штук, податкові накладні у кількості 3-х штук, платіжні доручення у кількості трьох штук та не надано жодної товарно-транспортної накладної (надалі ТТН).
До суду першої інстанції були надані копії усіх первинних документів, що складались на підтвердження виконання умов договорів з ПП «Укрторгтранс» та ТОВ «Агропортторг».
Як вбачається з актів виконаних робіт:
№1206 від 31.01.2011р. було здійснено експедирування : пшениці 736857 тн. та кукурудзи - 324324 тн.;
№550 від 28.02.2011р. було здійснено експедирування : пшениці 100168 тн., кукурудзи -311085га., ячмінь-66208 тн., гороха-34342 тн.;
№549 від 28.02.2011р. було здійснено експедирування : пшениці 82441 тн.,
№641 від 31.03.2011р. було здійснено експедирування : пшениці 108796 тн., рапсу -1194 тн., ячмінь-37706 тн., гороха-11574 тн.;
№640 від 31.03.2011р. було здійснено експедирування : кукурудзи -365000 тн.
З наданих ТТН вбачається, що:
в січні 2011р. було перевезено: пшениці-733850 тн., кукурудзи 324160 тн.,;
в лютому 2011р. перевезено: гороху 292160 тн., пшениці за двома актами 1810760 тн., з яких 220020 тн. в межах міста Ізмаїл, тобто або з елеватора ТОВ «Рів.А.Холдінг» у м. Ізмаїл до контрагента в м. Ізмаїл, або від контрагента у м. Ізмаїл до елеватора ТОВ «Рів.А.Холдінг» у м. Ізмаїл (т. 1 а.с. 192-195,205,210,211,216 т.2 ас. 116,118, 120-126);
в березні 2011р. перевезено: пшениці 1114520 тн., ячмень-377580тн., кукурудзи-339380 тн.
Таким чином розбіжність між наданими експедиторськими послугами при перевезенні за актами та даними відображеними в ТТН по місяцям становить в тоннах: за січень - більше на 3189 тн., лютий - більше на 65595тн. (а з урахуванням перевезень в межах м. Ізмаїл ще додатково +220020 тн); березень - менше на 1089420 тн. ніж за наданими ТТН.
На підтвердження отримання послуг від ПП «Укрторггранс» позивачем надано акти виконаних робіт та ТТН. Але в усіх наданих ТТН відсутні записи про якість вантажу (сорт, вологість, та інші якісні характеристики що впливають на вартість пшениці, ячменя, та інших), та як саме на елеваторах при здачі вантажу на зберігання відбираються зразки та визначається як якість, незалежно від того, що було навантажено у відправника, приймання відбувається за фактом прийняття на елеваторі.
Відповідно до п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі та істотними умовами договору транспортного експедирування серед іншого є: вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу.
Ст. 9 Закону України № 1955 визначає, що у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Перевезення вантажу здійснювалось власними вантажівками ТОВ «Рів.А.холдінг», під керуванням працівників позивача-водіїв, які виконували одночасно обов'язки експедитора, на елеватор позивача де приймання вантажу та визначення його якості здійснюється лабораторією елеватора ТОВ, а в супровідних документах - ТТН на вантаж його якість (сорт та інше не визначався), або до контрагентів, де так само товар зважувався й приймався працівниками контрагентів за фактом, про що вчинялись відповідні записи в ТТН.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем не було надано доказів, які підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Укторгтранс», пов'язаність цих операцій з господарською діяльністю позивача, тобто правомірність формування валових витрат, які підтверджуються первинними документами, а тому висновки Відповідача щодо порушень вимог п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, є правомірними.
Що стосується взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Агропортторг», то суд зазначає наступне:
Між ТОВ «Агропортторг» (постачальник) та ТОВ «Рів.А.Холдінг» (покупець) укладений договір № 1804/0 від 18.04.2011 року, предметом якого є те, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити обладнання, матеріали, в подальшому «товар», найменуванням, в асортименті (номенклатурі), в кількості та вартістю у відповідності до накладної.
На підставі вказаного договору ТОВ «Агропортторг» був виписаний рахунок-фактура № 1043 від 27.04.2011 року на суму 105000 грн. в тому числі ПДВ 87500 грн., видана видаткова накладна № 1043 від 06.05.2011 року, податкові накладні від 27.04.2012 року № 1043 та від 04.05.2011 року №1044.
Згідно товарно-транспортних накладних від 06.05.2011 року № 337285 та від 06.05.2011 року № 337286 на адресу ТОВ «Рів.А.Холдінг» у м. Ізмаїл були поставлені плити залізобетонні, бочки, ворота ангарні та обладнання.
Перелік та порядок заповнення документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом регламентується Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. N 363 (надалі Правила).
Згідно п. 1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 10.12 Правил встановлено, що здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться навалом, наливом або в контейнерах, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній.
Згідно п. 10.13 Правил тарні та штучні вантажі приймаються Перевізником із зазначенням в товарно-транспортній накладній маси вантажу та кількості вантажних місць. Маса тарних і штучних вантажів визначається Замовником перед поданням к Перевізнику та зазначається на вантажних місцях. Запис у товарно-транспортній накладній маси вантажу та способу її визначення виконується Замовником.
Пунктом 11.1 Розділу 11 Правил, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Пунктом 11.3 Розділу 11 Правил дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Наказом міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля в тому числі товарно-транспортної накладної (надалі наказ № 488), який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Типова форма товарно-транспортної накладної затверджена вищевказаним наказом передбачає відображення адреси пункту навантаження, ціни, суми, документів, які слідують з вантажем, вид пакування, кількість місць, спосіб визначення маси, код вантажу, клас вантажу, маса брутто.
Як вбачається, в порушення Наказу № 488 в товарно-транспортних накладних не заповнено ціни, суми товару, посада, прізвище, підпис осіб, які здали товар водію для перевезення, не вказано масу товару, відсутні посади, прізвища, підпис осіб, які прийняли товар.
Відповідно до п. 2.7. Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Пунктом 2.16 Положення, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.
Згідно реєстраційної картки платника податків за даними Електроної бази ДПА України, ТОВ „Агропортторг" має стан платника 3 - прийнято рішення про припинення (розпочату ліквідаційну процедуру).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції (тобто, реальної зміни майнового стану платника податків).
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ст.198 ПК України.
Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)
Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається в першу чергу фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою використання в господарській діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, відповідні графи не заповнені.
Також, як зазначалося вище в виданих видаткових накладних та товарно-транспортних накладних вбачаються розбіжності в товарі, що був поставлений позивачу, а саме в кількості, та його найменуванні.
Крім того, як вибачається з матеріалів справи, що на підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ № 71 від 12.01.2012 р. та п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Рів.А.Холдінг», код за ЄДРПОУ 25829351 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за січень-березень 2011 р. в частині взаємовідносин з ПП «Укрторгтранс» та за квітень 2011 р. в частині взаємовідносин з ТОВ «Агропортторг».
За результатами перевірки ТОВ «Рів.А.Холдінг» складено Акт виїзної позапланової документальної перевірки від 19.01.2012 р. № 102/2302/25829351, в якому встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.85.2 ст. 85, п. 186.16) ст. 186, п.198.6 ст. 198, п.201.1 г) п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ в результаті чого:
- занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 161788 грн., в т.ч. січень 2011р. - 31305грн.; лютий 2011р. - 80628 грн.; березень 2011р. -49855 грн.
- завищено суму від'ємного значення різниці ПДВ між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2011р. у сумі 9167грн.
На підставі акту перевірки Ізмаїльської ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0000172302 від 07.02.2012 р., за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161 789 грн. (161 788 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафна санкція);
№ 0000182302 від 07.02.2012 р., за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9167 грн.
Не погоджуючись з винесеними рішеннями позивач оскаржив їх в судовому порядку, справі присвоєний номер № 1570/1510/2012. По зазначеній справі 12.07.2012 Одеським окружним адміністративним судом була винесена постанова якою у задоволені позову було відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 року та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2014 року було залишено без змін Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Рів.А.Холдінг" про скасування податкових повідомлень-рішень належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року по справі № 1570/4909/2012, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Рів.А.Холдінг", - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Постанову складено у повному обсязі - 05 листопада 2014 року.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль