22 квітня 2014 рокусправа № 191/1871/13-а (2-а/191/58/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року у справі № 191/1871/13-а (2-а/191/58/13) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, -
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області, просив визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати визначеної довідкою №45 від 28.12.1993 року і виплачувати в подальшому пенсію у розмірі визначеному після проведення перерахунку.
Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року Позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області, що виразилися у відмові провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю Дніпропетровської області м.Синельникове, пенсію з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці Синельниківської міжгосподарської шляхової пересувної механізованої колони тресту «Дніпроагробуд» №45 від 28 грудня 1993 року, з 01 січня 2012 року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи, але в судове засідання не прибули, заяв про відкладення розгляду справи до апеляційної інстанції не надсилали, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ та ст.41 КАСУ надає колегії суддів можливості розглянути справу за відсутності осіб, які приймають участь у справі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській ЧАЕСта інвалідом І групи. Позивач перебуває на обліку з 28.08.1991 року та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Задовольняючи позовні вимоги позивачу, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач і так перерахував позивачу пенсію з урахуванням довідки від 28.12.1993 року №45, чим порушив норми матеріального та процесуального права, а тому прийшов до не правильного вирішення спору по справі.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно преамбули Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року - цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення, тобто є спеціальним Законом щодо вказаних правовідносин за яким позивачу повинні виплачуватись певні виплати у зв'язку з одержанням ним інвалідності.
Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника передбачені статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказаною статтею встановлено розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також передбачено виплату різниці у компенсаціях у разі становлення інвалідності вищої групи.
Розмір державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлений статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а додаткової пенсії - статтею 50 Закону.
Судом, що позивач отримує державну та додаткову пенсію відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
22 грудня 2011 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", який, згідно пункту 1 Прикінцевих положень, набрав чинності з 01 січня 2012 року.
Пунктом 3 Прикінцевих положень установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
За таких обставин суд вважає, що відповідач під час виплати позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірах менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діяв протиправно.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому це є підставою для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Синельниковому та Синельниківському районі Дніпропетровської області - задовольнити.
Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2013 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов