м. Вінниця
30 жовтня 2014 р. Справа № 802/3381/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Загороднього В.С.
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство "Укрекскавація"
про: визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватне акціонерне товариство «Укрекскавація» про визнання протиправною та скасування постанови.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведення перевірки автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, державними інспекторами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
На підставі висновків даного акту, управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області прийнято постанову № 022566 від 06.08.2014р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт у сумі 1700,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки щодо перевезення ним пасажирів без оформлення відповідних документів, оскільки попередньо зазначений в акті автомобіль, на виконання договору оренди від 16.05.2013р., був переданий в користування третій особі і на момент проведення перевірки ним не використовувався.
Таким чином, прийнята на підставі висновків акту перевірки постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, на думку останнього, є протиправною та підлягає скасуванню.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та, обґрунтовуючи обставинами, викладеними у позовній заяві, та поясненнями, наданими у судових засіданнях, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях, в яких зазначено, що управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, приймаючи оскаржувану постанову, діяло згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Представник третьої особи в судовому засіданні щодо вирішення даного спору поклався на розсуд суду. Зазначив, що дійсно згідно договору оренди від 16.05.2013 р. ПрАТ «Укрекскавація» орендує зазначений в акті перевірки автомобіль у позивача і на момент складення акту використовувало даний автомобіль для перевезення свої працівників.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі -Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Згідно із пунктом 4 даного Порядку, Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю. (пункт 16 Порядку №1567).
Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.
15 липня 2014 року державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Вінницькій області проведено перевірку автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В даному акті зазначено, що в ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та встановлено, що водій ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) здійснював перевезення пасажирів без оформлених документів, перелік яких визначено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без: ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, договору обов'язкового страхування пасажирів на автомобільному транспорті, документу, що підтверджує оплату транспортних послуг, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа.
На підставі даного акту, управлінням Укртрансінспекції у Вінницькій області прийнято постанову № 022566 від 06.08.2014р. про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 за порушення законодавства про автомобільний транспорт у сумі 1700,00 грн., який передбачений частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач не погоджується з постановою № 022566 від 06.08.2014р. про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу, а тому звернувся до суду з позовною заявою при визнання її протиправною та скасування.
Визначаючись щодо заявленого позову суд керується та виходить з наступного.
В судовому засіданні встановлено та не спростовувалось представником відповідача, що водієм транспортного засобу, який на думку відповідача, скоїв порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" 15.07.2014р. був ОСОБА_4 на автомобілі належному на праві власності позивачу. При перевірці транспортного засобу державними інспекторам надано технічний паспорт на автомобіль, зі змісту якого встановлено належність останнього ОСОБА_1.
Позивачем, заперечується факт правомірності накладення на нього адміністративно-господарського штрафу по причині укладення договору оренди автомобіля марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1 між ним, як орендодавцем та ПрАТ «Укрекскавація», як орендарем б/н від 16.05.2013р., згідно якого орендар використовуватиме автомобіль для перевезення свої працівників. В подальшому даний договір було пролонговано згідно додаткової угоди № 1 від 01.01.2014 р.
При цьому, за актом приймання-передачі від 14.07.2014 р. до Договору оренди позивач передав, а представник ПрАТ «Укрекскавація» прийняв автомобіль марки Mercedes-Benz 313 CDI, номерний знак НОМЕР_1. Даний автомобіль було повернуто позивачу згідно акту приймання-передачі від 16.07.2014 р.
Тобто, на момент складання державними інспекторами акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, висновки якого, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобіль на правах оренди використовувався ПрАТ «Укрекскавація» для забезпечення власних потреб з перевезення свої працівників, що підтверджується наявними в матеріалах справи: списком працівників ПрАТ «Укрекскавація» для перевезення автобусом держ.номер АВ 2405 АО на об'єкт «Велико-Гадомиське родовище первинних каолінів», по маршруту Вінниця - Глухівці Козятинського р-ну - Вінниця від 14.07.2014р. № 05-321; подорожнім листом № 012001 від 15.07.2014р., де водієм зазначено ОСОБА_4, посвідченнями про відрядження, виданими працівникам ПрАТ «Укрекскавація».
Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Відповідно до ст. ст. 2, 55 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
За змістом ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами.
Стаття 4 ГК України, розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.
Стаття 24 ЦК України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (ст. 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст. 30 ЦК України).
Поряд з цим, Цивільний кодекс України (ст. 50) передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Згідно ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 3 ст. 45 ГК України, щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Стаття 51 ЦК України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
За загальним правилом (ст. 209 ЦК України) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
На відміну від ч. 2 ст. 799 ЦК України, норми параграфу 5 глави 30 ГК України не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання, тобто у відношенні договорів оренди транспортних засобів, укладених особами, ЦК України та ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення.
Основний закон, який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту є Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ.
Статтею 60 вищевказаного Закону передбачено відповідальність саме до автомобільних перевізників, водночас оскільки ОСОБА_1 не був перевізником з тих підстав, що на момент перевірки автомобіль перебував в оперативному володінні іншої особи, а саме - ПрАТ «Укрекскавація», а відтак не може нести відповідальність за порушення яке не вчиняв.
При цьому, слід зауважити, що безпосередньою та необхідною передумовою застосування адміністративно-господарських санкцій до особи, є прямий умисел останньої на вчинення правопорушення, що у даному випадку також повністю спростовується наявними у справі доказами та поясненнями третьої особи.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що постанова № 022566 від 06.08.2014р. про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідач покладеного на нього обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих постанов не виконав. Натомість, суд встановив, що оскаржена постанова прийнята без урахування обставин, що мають значення для прийняття такого рішення та не відповідає критеріям добросовісності, розсудливості рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень, установлених ч. 3 ст. 2 КАС, а відтак підлягає скасуванню як протиправна.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансінспекції у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 022566 від 06.08.2014 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович