Овруцький районний суд Житомирської області
Справа № 286/6984/14-к
Пр. № 1КП/286/243/14
30 жовтня 2014 року
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Овручі кримінальне провадження № 1КП/286/243/14 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014060250000655 від 26.08.2014 року та надійшло 23.10.2014 року з Овруцької міжрайонної прокуратури по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
українки, громадянки України, уродженки та жительки
АДРЕСА_1 ,
з технічною освітою, заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню
дитину, 2000 року народження, працюючої продавцем магазину „Про-
дукти” в с. Заріччя, Овруцького району, потерпілої від наслідків
Чорнобильської катастрофи, категорії 4, раніше не судимої, у вчиненні
кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 185 ч.1 КК України, та угоду про примирення у кримінальному провадженні від 21.10.2014 року, суд, -
що 26 серпня 2014 року, близько 20 години, по вул.. Коростенській, 18, с. Заріччя Овруцького району, ОСОБА_4 , перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні магазину «Продукти», в якому працює продавцем, на підлозі торгівельного залу виявила належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Nокіа 108 Dual Sim», вартістю 404 грн.., в якому знаходились карта пам'яті «micro Apacer» об'ємом 2 Гб. вартістю 47 грн.. та сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 13 грн., на рахунку якої перебували грошові кошти в сумі 2 грн., при цьому, ОСОБА_4 достовірно знаючи про його втрату останнім у приміщенні магазину, з метою таємного викрадення чужого майна /крадіжки/, з корисливих спонукань, скориставшись тимчасовою відсутністю сторонніх осіб таємно викрала вищезазначений мобільний телефон, яким в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 таємно викрала чуже майно на загальну суму 462 грн., чим заподіяла потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану на суму.
В судовому засіданні допитана, як обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнала повністю, щиро розкаялася та показала, що згідно договору вона працює продавцем магазину «Продукти», який розташований по вул. Коростенській в с.Заріччя, Овруцького району. 26.08.2014 року вона перебувала в магазині на своєму робочому місці. Цього ж дня, близько 18 години, в магазин зайшов її знайомий, ОСОБА_5 , який придбав цигарки і мінеральну воду, за що розрахувався. В цей час в магазині окрім ОСОБА_5 та її знайомої ОСОБА_6 , нікого із покупців не було. Десь через 40 хвилин в магазин знову зайшов ОСОБА_5 і спитав її, де його мобільний телефон марки «Нокіа», чорного кольору та чи
2.
бачила вона його, на що вона відповіла, що його мобільний телефон не бачила і не знає де він.
Через декілька хвилин в магазин приїхали працівники міліції, яким вона теж повідомила, що мобільний телефон не бачила і не знає де він знаходиться.
26.08.2014 року, близько 19 години 50 хвилин, після того як поїхали працівники міліції і пішов ОСОБА_5 , перед тим як вона мала зачинити магазин, вона почала збирати пусті упаковки з-під мінеральної води. При цьому, коли вона забирала упаковку з-під води, що стояла біля холодильної камери по праву сторону від прилавку продавця, між холодильною камерою і упаковкою з-під води, вона виявила на підлозі мобільний телефон марки «Нокіа», чорного кольору. Вона зрозуміла, що цей мобільний телефон належить ОСОБА_5 .. Після цього, вона взяла знайдений нею мобільний телефон і поклала його біля каси магазину і нікому про це не сказала, але перед цим вона витягнула з мобільного телефону сім-карту і викинула її в смітник. Про те, що вона знайшла мобільний телефон, нікому не сказала, ні ОСОБА_5 , ні працівникам міліції, хоча знала, що це мобільний телефон ОСОБА_5 і він звертався до міліції з приводу його крадіжки. Мобільний телефон пролежав в магазині 2 дні, після чого вона забрала його до дому і передала в користування чоловікові, ОСОБА_7 , який вставив у нього свою сім-карту «Київстар» № НОМЕР_1 , якому вона не сказала, хто є власником його, а що мобільний телефон знайшла в магазині. Він користувався ним десь дві неділі, тоді вилучили працівники міліції. У вчиненому щиро кається, та просить угоду укладену між нею і ОСОБА_5 про їх примирення, затвердити.
Крім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини, її винуватість підтверджується показами потерпілого ОСОБА_5 , який в судовому засіданні пояснив, що 26.08.2014 року він приходив в магазин «Продукти», де працювала продавцем ОСОБА_8 . В магазині він придбав пляшку води і цигарки. Під час розрахунку він дістав з лівої нагрудної кишені своєї сорочки мобільний телефон та гроші, які там були поклав на прилавок біля каси. Після цього залишок грошей поклав назад в кишеню, взяв пляшку з водою, цигарки і пішов, а мобільний телефон залишив на поверхні прилавку біля каси. Він впевнений, що свій мобільний телефон залишив саме на прилавку біля каси під час розрахунку. Вже потім, коли він виявив відсутність мобільного телефону, то поїхав саме в магазин, так як саме там його залишав. Продавець ОСОБА_8 йому сказала, що мобільний телефон вона не брала і не знаходила, хоча він наполягав на тому, що саме тут він його на прилавку залишив. Так як ОСОБА_8 йому мобільний телефон не повернула, то він змушений був звернутись до міліції. Десь через дві неділі працівники міліції повернули йому мобільний телефон. Зараз претензій до обвинуваченої немає, оскільки заподіяна шкода повністю йому відшкодована, цивільний позов не заявляв просить суворо не карати та затвердити угоду про примирення, яку підтримує.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд за участю всіх учасників судового розгляду, визнає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, допиту свідків.
Винуватість обвинуваченої підтверджується також зібраними досудовим слідством та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 26.08.2014 року ;
- протоколом огляду місця події від 27.09.2014 року ;
- звітом товарознавчої експертизи про вартість мобільного телефону „Нокіа-108”станом на 26.08.2014 року - 464 грн.;
- розпискою потерпілого ОСОБА_5 про отримання ним від працівників міліції мобільного телефону „Нокіа-108”);
- вимогою ІЦ від 15.10.2014 року про те що обвинувачена ОСОБА_4 раніше не судима та характеризуючими матеріалами.
Її винуватість підтверджується й іншими матеріалами кримінального провадження.
Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні доведена повністю і кваліфікує її дії за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.
Обвинувачена ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні і погодилася укласти угоду про примирення.
Сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за ч.1 ст.
3.
185 КК України у виді штрафу, у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень.
Обвинувачена ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ч.1 ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження означеної угоди для сторін є: для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку. Оскарження обвинуваченим обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, відповідно до п.1 ч.4 ст. 394 КПК України можливе виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без її згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою ст.474 КПК України, у тому числі нероз'яснення їй наслідків укладення угоди. Відповідно до п.1 ч.3 ст. 424 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржений обвинуваченою в касаційному порядку виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченої на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою - сьомою ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення обвинуваченій наслідків укладеної угоди.
Обвинувачена ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону і будь-якого положення складеної угоди.
У разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Обвинувачена ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389 - 1 КК України.
Під час проведення підготовчого судового засідання обвинувачена ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5 погодилась на затвердження даної угоди.
Суд переконаний, що укладення даної угоди для обвинуваченої є добровільним, зміст даної угоди не суперечить вимогам КПК України, не порушує права свободи та інтереси інших осіб, а тому суд вважає, що дана угода може бути затверджена та призначене покарання, узгоджене сторонами.
Обставин що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують її покарання, є щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено.
Матеріальні збитки по кримінальному провадженні становлять 462 грн., які відшкодовані в повному обсязі.
Арешт на майно ОСОБА_4 не накладався.
У кримінальному провадженні процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 368,370, ч.4 ст.394, 473,474,475,476 КПК України, суд, -
затвердити угоду про примирення у кримінальному провадженні від 21 жовтня 2014 року внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014060250000655 від 26.08. 2014 року, укладену між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , визнати винною у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначити їй узгоджене між сторонами покарання в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу, у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої, не обирався.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд протягом 30 днів з моменту його ухвалення.
У разі невиконання угоди про примирення відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування даного вироку та призначення судового розгляду
4.
кримінального провадження в загальному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Копії вироку вручаються обвинуваченій та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1