05 листопада 2014 року Справа № 876/11726/13
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гусятинська пересувна механізована колона» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі за її позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про визнання недійсним акту ревізії та визнання недійсним висновку за заперечення до акту ревізії,
У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гусятинська пересувна механізована колона» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області (далі - ДФІ), у якому просило визнати недійсними акт № 07-20/89 від 28.05.2013 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності товариства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року та висновок на заперечення до зазначеного акту ревізії.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 819/1687/13-а у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ТОВ просило зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що порушення прав зі сторони відповідача проявляється у прийнятті незаконного і необґрунтованого висновку про порушення п. 140.1.7, п. 170.9.2 Податкового кодексу України. Апелянт зазначає, що інформація, викладена в акті ревізії, не відповідає дійсності і спростовується письмовими доказами. На думку апелянта, твердження суду про те, що акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України є передчасним.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, його висновки не зобов'язують позивача до вчинення обов'язкових дій. Даний акт ревізії є підставою для посадової особи щодо прийняття відповідної вимоги про усунення встановлених ревізією порушень, яка є обов'язковою до виконання та породжувала б певні обов'язки для особи відносно якої винесена вимога. При оскарженні відповідної вимоги перевіряється її законність та наявність встановлених порушень фінансово-господарської діяльності в акті ревізії, який є підставою для прийняття вимоги.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, провідним державним фінансовим інспектором ДФІ проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт № 07-20/89 від 28.05.2013 року.
У ході проведеної ревізії було зроблено висновок про те, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ по балансовому субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» наказами про відрядження, табелями обліку робочого часу працівників та відомостей на виплату відрядних працівникам нараховано та виплачено відрядних на загальну суму 139805,00 грн.
Однак, в порушення п. 140.1.7, п. 170.9.2 Податкового кодексу України та п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, звіти про використання готівкових коштів виданих на відрядження працівниками ТОВ не складалися, тобто фактично не підтверджені підзвітними особами про їх цільове використання.
У подальшому вказані кошти в порушення п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318, віднесено до складу витрат ТОВ. Як наслідок порушення п. 1.2.2, п. 3.2.11 ДБН Д.1.1-1-2000 в актах виконаних робіт форми КБ-2в з виконання монтажно-будівельних робіт з прибудови спортзалу і шкільної їдальні до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Оришкивці, Гусятинського району, Тернопільської області за червень, липень, серпень, вересень 2012 року в складі інших супутніх витрат безпідставно включено витрати, пов'язані з відрядженням працівників на будову, на загальну суму 129915,00 грн., що в подальшому з врахуванням єдиного податку за ставкою 5% вартість виконаних робіт завищено на загальну суму 136410,75 грн.
На підставі поданих ТОВ письмових заперечень проти акту ревізії, 14.06.2013 року ДФІ склала висновок на заперечення (зауваження, застереження) до акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Гусятинська пересувна механізована колона» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року від 28.05.2013 № 07-20/89.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані ТОВ акт перевірки № 07-20/89 від 28.05.2013 року та висновки на заперечення до зазначеного акту ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, що безпосередньо породжує певні правові наслідки і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача.
Разом із тим, відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Виходячи з наведеного, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог про визнати недійсними акт № 07-20/89 від 28.05.2013 року ревізії та висновку на заперечення до зазначеного акту ревізії, оскільки провадження за такими вимогами підлягало закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 08.09.2009 року № 09/143 у справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень і акту перевірки, яка в силу вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гусятинська пересувна механізована колона» задовольнити частково.
Скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі № 819/1687/13-а та закрити провадження у адміністративній справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук