01 жовтня 2014 року Справа № 876/1919/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.
суддів Попка Я.С., Кухтея Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,
представника апелянта Феделещака М.М.,
представника відповідача Сойми І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі за позовом комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі - КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода») звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001621504/342/15-04/03344326/2327, № 0001631504/343/15-04/03344326/2328, № 0001601504/344/15-04/03344326/2329, № 0001551504/345/15-04/03344326/2330 від 22.03.2013 року.
Вважає податкові повідомлення-рішення незаконними, оскільки документальна невиїзна позапланова перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, на підставі якої були прийняті оскаржувані рішення, проведена з порушенням вимог податкового законодавства та прав платника податків.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року в задоволенні позову комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" відмовлено.
Позивач оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права і просить її скасувати і винести нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що контролюючим органом при проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень порушені норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, для проведення такої перевірки мали існувати обставини, передбачені ст. 77, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а таких обставин насправді не існувало, про них нічого не зазначено в наказі про проведення перевірки. Тому проведення документальної невиїзної позапланової перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету податковим органом є протиправним. Крім того, контролюючий орган порушив строки повідомлення позивача про розгляд питання своєчасності сплати податкових зобов'язань та вийшов за межі дозволеного строку застосування штрафних санкцій, визначених Податковим кодексом України.
В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник апелянта підтримав її з підстав, що зазначені у скарзі. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем виданий наказ № 205 від 26.02.2013 року про проведення 07.03.2013 року документальної невиїзної позапланової перевірки позивача щодо дотримання строків сплати (перерахування) по збору за забруднення навколишнього природнього середовища, надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (екологічний податок та збору за спецводокористування від підприємств житлового-комунального господарства за 2012-2013 роки. Повідомленням ДПІ у м. Ужгороді № 1627/15-04 від 27.02.2013 року, надісланим позивачеві 27.02.2013 року, було запрошено платника податків на 07.03.2013 року взяти участь у розгляді питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по ресурсних платежах.
07.03.2013 року ДПІ у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результатами якої складений акт № 649/15-04 від 07.03.2013 року, на підставі якого відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення від 22.03.2013 року, а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0001551504 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми грошового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища;
- податкове повідомлення-рішення № 0001601504 про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми і грошового зобов'язання з екологічного податку (за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти);
- податкове повідомлення-рішення № 0001621504 про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства;
- податкове повідомлення-рішення № 0001631504 про застосування штрафних санкцій у сумі 2356,16 грн. (в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства).
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що документальна невиїзна позапланова перевірка своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету була проведена контролюючим органом з дотриманням норм чинного податкового законодавства України, а процедура проведення перевірки порушена не була.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пункт 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Тобто, документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Згідно із абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Зокрема, п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з 11 обставин, передбачених пп. 78.1.1 - 78.1.13 ст. 78 Податкового кодексу України.
Отже, для проведення позапланової перевірки державному податковому органу не потрібно план-графік, а єдиною умовою законності винесення ним відповідного наказу буде саме його відповідність будь-якому із зазначених вище підпунктів ст. 78 Податкового кодексу України.
Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, керівником контролюючого органу на виконання вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України був прийнятий наказ від 26.02.2013 року № 205 про проведення 07.03.2013 року документальної невиїзної позапланової перевірки позивача, а 27.02.2013 року надіслано позивачеві копію цього наказу та повідомлення № 1627/15-04 від 27.02.2013 року про запрошення на 07.03.2013 року на 10.00 год. щодо розгляду питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по ресурсних платежах. Представник позивача не заперечує факт отримання ним 27.02.2013 року копії наказу та повідомлення про розгляд питання.
Відповідно до п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Отже, виконання умов, передбачених п. 79.2 ст. 79 ПК України, надало право контролюючому органу розпочати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача 07.03.2013 року.
Тобто, судом першої інстанції правильно і підставно встановлено відсутність порушення процедури проведення перевірки, а тому апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Щодо посилань апелянта про правомірність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності обставин, визначених ст.ст. 77, 78 ПК України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що у п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачені обставини для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а не обставини для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка і була фактично проведена відповідачем 07.03.2013 року.
Також колегія суддів апеляційного суду не погоджується із твердженням апелянта про те, що відповідач всупереч вимогам ст. 102 ПК України вийшов за межі дозволеного строку застосування штрафних санкцій за вчинення порушення, а саме 1095 днів, нарахувавши позивачеві штрафні санкції по збору за забруднення навколишнього природного середовища із датами виникнення податкового боргу 19.11.2009 року та 19.02.2010 року.
Відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Згідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та (або) граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Таким чином, у відповідності до п. 102.1 ст. 102 ПК України початок перебігу строку застосування штрафних санкцій пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, а п. 126.1 ст. 126 ПК України диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Отже, штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу. У випадку ж обчислення строку застосування штрафу з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, затримка платником сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 1095 днів взагалі унеможливлювала б накладення на такого платника стягнень в порядку ст. 126 Кодексу. Враховуючи зазначене, перебіг 1095-денного строку для застосування штрафів за несвоєчасність сплати податкових платежів починається з дати фактичної сплати податкових зобов'язань.
Зі змісту ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про законність проведення документальної невиїзної позапланової перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету та підставність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що було доведено відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі № 807/2048/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді Я.С. Попко
Р.В. Кухтей
Ухвала складена в повному обсязі 06.10.2014 року