ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" листопада 2014 р. Справа № 809/3463/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Руміша В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 43 480, 79 гривень, -
28.10.2014 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника в розмірі 43 480, 79 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України не сплачено єдиний податок за 2013 рік та І півріччя 2014 року в розмірі 42 903, 81 гривень та пеню в розмірі 576, 98 гривень, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 43 480, 79 гривень, який відповідачем не сплачено.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представником суду направлено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча, у відповідності до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається судом, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомленим. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідач 27.11.2008 року виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області зареєстрований, як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, взятий Калуською об'єднаною державною податковою інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області на податковий облік, як платник єдиного податку.
Як встановлено судом, відповідачем обрано вид підприємницької діяльності згідно КВЕД: діяльність страхових агентів і брокерів, інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення, належить до третьої групи платників податків. Відсоткова ставка єдиного податку відповідача становить 5 відсотків доходу.
Згідно поданих відповідачем контролюючому органу податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, за 2013 рік та І півріччя 2014 року відповідачем сплата єдиного податку в повному обсязі не здійснена. Заборгованість відповідача по сплаті єдиного податку за цей період становить 42 903, 81 гривень.
Пеня, в розмірі 576, 98 гривень визначено позивачем самостійно.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).
Згідно підпункту 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать єдиний податок.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).
Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Згідно пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.
Згідно пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 6 груп платників єдиного податку.
Відповідно підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
У відповідності до пункту 296.3 статті 296 даного Кодексу платники єдиного податку платники єдиного податку третьої - шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Абзацом 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої-шостої груп є календарний квартал.
Статтею 293 Податкового кодексу України встановлені ставки єдиного податку.
Відповідно до пункту 293.1 даної статті Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Згідно підпункту 293.3.1 пункту 293.3 статті 293 даного Кодексу відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: для третьої і четвертої груп платників єдиного податку: 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
У відповідності до пунктів 295.3, 295.4 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми статті 295 Податкового кодексу України та не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з сплати єдиного податку за 2013 рік та І півріччя 2014 року в розмірі 42 903, 81 гривень.
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу за №2632-25 від 10.07.2014 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею не сплатив.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.
Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Як встановлено судом, позивачем, на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати єдиного податку нарахована пеня в розмірі 576, 98 гривень.
Таким чином, 42 903, 81 гривень єдиного податку, не сплаченого за 2013 рік та І півріччя 2014 року та 576, 98 гривень пені нарахованої контролюючим органом на суми невиконаних зобов'язань з цього платежу утворюють податковий борг відповідача в розмірі 43 480, 79 гривень, який ним не сплачено.
Пунктом 10.6 статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язана погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Стаття 95 Податкового кодексу України визначає продаж майна, що перебуває у податковій заставі.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3).
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4).
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення податкового боргу в розмірі 43 480, 79 гривень за рахунок майна боржника, однак, судом не встановлено здійснення позивачем опису майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що перебуває у податковій заставі, та не вжито всіх заходів щодо стягнення податкового боргу за рахунок готівки та з рахунків відповідача, а тому, суд вважає за необхідне стягнути вказаний податковий борг з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який нею не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що їй належить дохід місцевого бюджету Калуської міської ради Івано-Франківської області в розмірі 43 480, 79 гривень.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід місцевого бюджету Калуської міської ради Івано-Франківської області податковий борг з сплати єдиного податку за 2013 рік та І півріччя 2014 року в розмірі 43 480 (сорок три тисячі чотириста вісімдесят) гривень 79 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 07.11.2014 року.