30 жовтня 2014 року м. Київ К/800/29721/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ситников О.Ф., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.05.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії державного службовця із врахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги в розмірі 7703,80 грн. з моменту призначення пенсії.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2013, позов задоволено частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги з 26.04.2010.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Судами встановлено, що 26.04.2010 позивачу призначено пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
01.12.2010 позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про врахування до заробітку, з якого визначався розмір пенсії, сум допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби.
06.12.2010 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріальну допомогу, на яку нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, необхідно враховувати при обчисленні розміру його пенсії. Положення Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці» є загальними щодо спірних правовідносин. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.02.2012 по справі № 21-430а11 та від 28.05.2013 по справі № 21-97а13.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.05.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2013 у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: О.Ф. Ситников
І.В. Штульман