29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/95191/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми підвищення до пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року,
21 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, тому відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком. В зв'язку з тим, що зазначені виплати були проведені у значно меншому розмірі, позивач 18 серпня 2010 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області із заявою про перерахунок додаткової пенсії, але відповідач рішенням від 25 серпня 2010 року №274 відмовив у цьому.
Просив: визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області від 25 серпня 2010 року №274 щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії;
зобов'язати відповідача донарахувати та виплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 30 процентів мінімальної пенсії за віком з 1 вересня 2010 року з урахуванням положень частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період.
Постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21 липня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області від 25 серпня 2010 року №274 про відмову в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області здійснити ОСОБА_1 донарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС категорії 2 згідно з вимогами статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням положень частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 вересня 2010 року по 18 червня 2011 року.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області залишено без задоволення, а постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21 липня 2011 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті Луганської області, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 796-XII (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено статтею 53 Закону № 796-XII виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Проте підпунктом 13 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI статтю 51 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, відповідно до змісту, зокрема, частини першої якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач провів розрахунок пенсії позивачу виходячи з положень пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI, яким були внесені зміни до статті 51 Закону № 796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 51 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.
У 2009, 2010 роках змін до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.
За правилами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області залишити без задоволення, а постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 21 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.