"22" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/65091/12
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Заїки М.М.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області про визнання рішення нечинним та перерахунок одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року,
У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 1 серпня 2011 року № 766 позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII та згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 3 вересня 2011 року №182 виключений із списків особового складу. Під час проходження служби ОСОБА_1 була встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 13 січня 2011 року позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності. Проте Міністерство оборони України всупереч передбаченого пунктом 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, місячного строку рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги прийняло лише 1 вересня 2011 року (протокол від 30 серпня 2011 року №4) При цьому розмір одноразової грошової допомоги безпідставно був зменшений до 30-місячного грошового забезпечення замість передбаченого Порядком на день втрати працездатності 54-місячного грошового забезпечення. Крім цього при нарахуванні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не було враховано всі складові його грошового забезпечення, які передбачено частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, внаслідок чого допомога була виплачена у значно меншому розмірі.
Просив визнати нечинним пункт 4 рішення комісії Міністерства оборони України від 30 серпня 2011 року №4 в частині визначення розміру одноразової грошової допомоги виплати позивачу; зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат перерахувати та доплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 54-річного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав на день втрати працездатності, з урахуванням: окладу за військовим званням - 135 грн; посадового окладу - 1400 грн; надбавки за вислугу років в розмірі 40 % - 614 грн; надбавки за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50 % - 1074,50 грн; надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, в розмірі 20 % - 280 грн; премії в розмірі 55 % - 770 грн.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено. Постанову Київського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2012 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Полтавському обласному військовому комісаріаті та згідно наказу Міністра оборони України від 1 серпня 2011 року № 766 був звільнений з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII. Наказом тимчасово виконуючого обов'язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 3 вересня 2011 року №182 позивач був виключений із списків особового складу.
27 грудня 2010 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою Полтавської медико-соціальної експертної комісії серії 7-66 ТЕ № 0295483.
13 січня 2011 року позивач подав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України через Полтавський обласний військовий комісаріат заяву про виплату одноразової грошової допомоги.
Рішенням комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол від 30 серпня 2011 року №4) полковнику у запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, на підставі довідки МСЕК серія 7-66 ТЕ №0295483 від 27 грудня 2010 року призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 30-місячного грошового забезпечення в сумі 128205 грн.
Згідно з довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 9 серпня 2011 року №ВФЗ/277 грошове забезпечення позивача за останньою посадою, яку він займав на день встановлення інвалідності, складало: оклад за військовим званням - 135 грн; посадовий оклад - 1400 грн; надбавка за вислугу років в розмірі 40 % - 614 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50 % - 1074,50 грн; надбавка за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, в розмірі 20 % - 280 грн; премія в розмірі 55 % - 770 грн, всього - 4273,50 грн.
Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону № 2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, згідно з абзацом сьомим підпункту 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності; далі - Порядок).
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 25 липня 2011 року №815 було внесено зміни, зокрема, до абзацу сьомого підпункту 2 пункту 2, відповідно до яких одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовував свій висновок тим, що застосувавши на день призначення допомоги позивачу (1 вересня 2011 року) постанову Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року №815, чинну на час прийняття рішення, відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до пункту 7 Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, інвалідність ІІ групи була встановлена позивачу 27 грудня 2010 року. 13 січня 2011 року, тобто під час проходження військової служби, позивач подав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України через Полтавський обласний військовий комісаріат заяву про виплату одноразової грошової допомоги.
Проте комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, рішення про виплату одноразової грошової допомоги було прийнято лише 30 серпня 2011 року з урахуванням змін, внесених до Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року №815.
На думку колегії суддів, при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби відповідачі зобов'язані були застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року № 499 в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності.
Твердження апеляційного суду про те, що сума допомоги відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 мала б бути призначена в розмірі 116046 грн, враховуючи перелік складових грошового забезпечення (135 + 1400 + 614) х 54 = 116046 грн; позивач просить призначити йому суму допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, при цьому вирахувати її з того переліку складових, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року № 815 не ґрунтуються на положеннях закону.
Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) передбачено, що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 р. N 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. N 829.
Водночас частина друга статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Таким чином, виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2013 року (справа №21-383а13), яка відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року скасувати, залишивши в силі постанову Київського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2012 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Заїка М.М.