22 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/95388/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Заїки М.М.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 вересня 2011 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року,
В січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, державної пенсії для інвалідів ІІ групи в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком. В зв'язку з тим, що зазначені виплати були проведені у значно меншому розмірі, позивач 17 лютого 2010 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька із заявою про перерахунок призначеної пенсії, але відповідач відмовив у цьому.
Просив: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до чинного законодавства України;
зобов'язати відповідача відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснити позивачу перерахунок державної пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 грудня 2010 року.
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 вересня 2011 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за 2010 рік.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за 2010 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 вересня 2011 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії відповідно до статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька провести перерахунок ОСОБА_1 основної та додаткової пенсій як інваліду ІІ групи, виходячи з розміру основної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком з 1 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено статтею 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частини третю та четверту статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, відповідно до змісту яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, зокрема, по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, зокрема, по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема, по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 12 пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI статтю 50 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи - у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідні роки, а не розміри твердих сум, що установлені постановами Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13 липня 2004 року № 894) та «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530.
У 2009, 2010 роках змін до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.
Пунктом 7 частини першої Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI (набрав чинності 19 червня 2011 року) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року, пунктами 1 та 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсії пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Таким чином, з 23 липня 2011 року чинним законодавством встановлено інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Заїка М.М.