07 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/32939/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Малинін В.В., Штульман І.В.
секретар судового засідання - Василенко І.О.
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арселен" до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2010 року ТОВ «Арселен» звернулось до суду із позовом про визнання неправомірними дій, скасування постанови від 02.12.2010р. начальника Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції м. Києва про перевірку матеріалів виконавчого провадження №15402057 та зобов'язання зупинити виконавче провадження.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2011р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011р., позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову від 02.12.2010р. начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції м. Києва про перевірку матеріалів виконавчого провадження №15402057. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась третя особа, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 5-1 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та начальник підрозділу примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції наділені всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
Відповідно до статті 8-1 Закону України "Про виконавче провадження" перевірити законність виконавчого провадження мають право: 1) директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби; 2) начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники - виконавче провадження, що перебуває на виконанні підрозділів примусового виконання рішень таких відділів державної виконавчої служби та районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.
Згідно з пунктом 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Судами встановлено, що постановою старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції м. Києва від 21.10.2009р. ВП №15402057 відкрито виконавче провадження по виконавчому напису приватного нотаріуса №1185 виданого 30.09.2009р. про звернення стягнення на об'єкт незавершеного будівництва, що належить на праві власності ТОВ «Арселен».
Постановою про зупинення виконавчого провадження від 23.09.2010р. ВП №15402057 зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №1185 виданого 30.09.2009р. в зв'язку з направленням державним виконавцем 23.09.2010р. до суду заяви про встановлення способу і порядку виконання вищевказаного виконавчого документа.
Постановою начальника Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції м. Києва про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 02.12.2010р. вирішено скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 23.09.2010р. та зобов'язано державного виконавця поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №1185 від 30.09.2009р., зобов'язано державного виконавця перерахувати грошові кошти.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що на підставі вимог пункту 2 частини 1 статті 8-1 Закону України "Про виконавче провадження" перевіряти виконавче провадження № №15402057 мав право начальник відділу ДВС Головного управління юстиції у м. Києві, а не начальник підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві, а тому спірна постанова про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 02.12.2010р. прийнята з порушенням вимог чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суди виходили із того, що скасування постанови про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 02.12.2010р. є достатнім і належним способом захисту порушених прав позивача.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за правилами частини 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу, а тому висновки судів про часткове задоволення позову є законними та обґрунтованими.
Також безпідставними є посилання в касаційній скарзі на те, що начальник Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції м. Києва наділений всіма правами та повноваженнями у виконавчому провадженні, передбаченими цим Законом для начальника відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції, оскільки за правилами статті 5-1 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» він наділений всіма правами та повноваженнями начальника державної виконавчої служби у районі, місті (місті обласного значення), районі у місті, а не начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київського міського управління юстиції.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2011р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011р. у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.В. Малинін
І.В. Штульман