23 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/41324/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про визнання дій в частині нарахування державної та додаткової пенсій неправомірними, перерахунок і стягнення недоотриманої державної та додаткової пенсій, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2011 року, -
встановив:
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області неправомірними, зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити йому основну державну пенсію і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) з 24 жовтня 2006 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 73315 гривень та надалі здійснювати таку виплату, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від
16 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області в частині нарахування і виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону № 796-XII за періоди з 24 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 пенсії за періоди з 24 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно до Закону № 796-XII, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), виплати провести з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на майбутнє проводити перерахунок пенсії з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом на відповідний рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області відхилено, постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2010 року залишено без змін, виключивши з резолютивної частини рішення абзац 6 щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на майбутнє проводити перерахунок пенсії з дня встановлення
нового розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом на відповідний рік.
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2011 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав письмове заперечення на вказану касаційну скаргу, просить в її задоволенні відмовити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що позивач ОСОБА_4 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом IIІ групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Проте, пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема: текст статті 50 Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами»; текст частин 3, 4 статті 54 замінено чотирма частинами такого змісту: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками. До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами». У зв'язку з цим частину п'яту визнано частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону № 796-ХІІ, зокрема, до статей 50, 54, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 щодо неконституційності підпунктів 12, 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» вказані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали.
У 2009, 2010 роках положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ зупинено чи змінено не було.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди дійшли вірного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві, застосуванню підлягають положення саме статей 50, 54 Закону № 796-XII, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач, оскільки такі істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
З положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що за основу нарахування розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
З огляду на викладене, правильними є висновки судів щодо неприйняття в даному випадку положень частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Згідно частини 3 статті 67 Закону № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону № 1058-ІV).
Отже, з самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Станом на дату ухвалення судом першої інстанції рішення, зміни законодавства щодо виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийняті не були, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 з 24 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, не встановивши кінцевої дати виплати позивачеві основної та додаткової пенсій.
Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області при розгляді цієї справи в суді першої інстанції не наполягало на застосуванні встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку для звернення до адміністративного суду, як на підставу для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів і встановлених обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
У частині 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області - залишити без задоволення.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про визнання дій в частині нарахування державної та додаткової пенсій неправомірними, перерахунок і стягнення недоотриманої державної та додаткової пенсій - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.