Справа: № 826/5397/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
30 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна", Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 13 листопада 2013 року № 100270000/ 2013/300455/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 листопада 2013 року № 100270000/2013/02057.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга позивача - задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі зовнішньоекономічного контракту на поставку товарів № 15/2012 від 26 вересня 2012 року з фірмою "J.C. Grand Corporation" (Тайвань) (продавець), додаткової угоди № 1 від 27.05.2013, додатку № 3 до контракту (специфікація) та згідно з інвойсом від 24.09.2013 № 90015614, позивачем (Покупець) придбано на умовах FOB - Kaohsiung, Тайвань товар - крепіжний матеріал для монтажу вікон і віконної фурнітури (зокрема вироби з чорних металів: шурупи торгової марки «Firmax»), а також зразки і рекламний матеріал на безоплатній основі.
Даний товар подано до митного оформлення згідно ВМД № 100270000/2013/183930 в порядку електронного декларування та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 47048,40 доларів США (за митною вартістю 2,26 доларів США за кг).
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення: зовнішньоекономічний контракт від 26.09.2012 р №15/2012, додаткова угода № 1 від 27.05.2013, додаток № 3 до контракту (специфікація), платіжне доручення про сплату партії товару від 19.09.2013 довідка про транспортні витрати від 11.11.2013, висновок ДП «Держзовнішінформ» від 11.11.2013, прайс-лист виробника, видаткові та податкові накладні, CMR 1306, Коносамент KAKHHODE 13090066 від 30.09.2013, рахунок-фактура (інвойс) 90015614 пакувальний лист.
Разом з тим, відповідач, посилаючись на наявність обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару, запропонував декларанту (електронними повідомленнями) надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач повідомив, що ним було надано всі документи, які були у нього в наявності.
Рішенням Київської регіональної митниці від 13.11.2013 № 100270000/2013/300455/2 митна вартість товару була скоригована за резервним методом і визначена на рівні 2,78 дол. США за кг.
В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою митним органом.
Позивач, посилаючись на відсутність підстав для коригування відповідачем заявленої позивачем митної вартості товарів, а також на те що до митного оформлення, на його думку, було подано документи, які містили повну і достовірну інформацію про вартість оцінюваного товару, що підтверджує правильність заявленої позивачем митної вартості товарів за першим методом (за ціною договору), звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, при цьому виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняті у відповідності та у межах чинного законодавства.
Позивач з таким висновком суду не погодився та подав апеляційну скаргу.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів та зважаючи на пояснення представників сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України.
Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).
За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.
Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України у справі № 21-148а14 (постанова від 17 червня 2014 року), згідно з якою митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.
Так, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.
На підтвердження обставин щодо проведення консультацій відповідачем надано до матеріалів справи копію (скріншот) сторінки про витребування додаткових документів (а.с.62).
На думку судової колегії, вказаний доказ не є належним і допустимим в розумінні вимог КАС України і не підтверджує факту проведення консультацій між декларантом та митним органом щодо визначення саме числових показників митної вартості товару. відповідно до вимог статті 55 Митного кодексу України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами.
Стосовно наведених у оскаржуваному рішенні митного органу підстав для здійснення коригування митної вартості за резервним методом, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, зі змісту рішення відповідача від 13 листопада 2013 року № 100270000/ 2013/300455/2 вбачається, що митним органом зокрема виявлено такі «розбіжності»: у довідці про транспортні витрати від 11.11.2013р. вказано, що вона дійсна до 01.10.2013 року тобто є нечинною на момент видачі; відповідно до наданого платіжного дорученням 109 від 19.09.2013р. датою передплати є 19.09.2013 p., а дата додатку № 3 (в якому вказані умови поставки та оплати) та дата інвойсу - 24.09.2013 р.; підпис генерального директора «J. С. Corporation» Джона Ходовані у додатку № 3 від 19.09.2013 до контракту № 15/2012 від 26.09.2012 зовсім інший, ніж оригінальний підпис у самому контракті № 15/2012 від 26.09.2013; наданий експертний висновок ДП «Дерзовнішінформ» від 11.11.2013 № 12/558 містить посилання на додаток № 3 до контракту від 26.09.2012 № 15/2012 без зазначення обов'язкового реквізиту додатку № 3 - дати.
Доводи відповідача, що у довідці про транспортні витрати від 11.11.2013р. вказано , що вона дійсна до 01.10.2013 року тобто є нечинною на момент видачі, матеріалами справи не підтверджуються. Так, відповідно до оскаржуваного рішення (а.с. 13), позивачем, серед іншого була надана довідка про транспортні витрати № 4427 від 11.11.2013. З наявної у справі довідки про транспортні витрати від 11.11.2013 № 4427 вбачається, що вона дійсна до 11.12.2013 (а.с. 28).
Стосовно посилання відповідача на те, що відповідно до наданого платіжного дорученням 109 від 19.09.2013р. датою передплати є 19.09.2013 p., а дата додатку № 3 (в якому вказані умови поставки та оплати) та дата інвойсу - 24.09.2013 р., а тому «стає незрозумілим, по яким документам і на яких умовах здійснювалась передплата» (як зазначено у рішенні про коригування митної вартості), колегія суддів звертає увагу на те, що згідно додаткової угоди № 1 від 27.05.2013 сторони домовились викласти пункт 4.2 договору № 15/2012 від 26.09.2012 у наступній редакції: «оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем шляхом банківського переводу грошових коштів. Форма оплати - 100 % передплата.». Таким чином, оплата повинна бути перерахована до моменту відгрузки товару і підставою для перерахування коштів є контракт та доповнення (специфікації) до нього.
Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що у платіжному дорученні № 109 від 19.09.2013 №12/558 міститься посилання на додаток №3 до контракту, але дата додатку відсутня, оскільки ця обставина не впливає на заявлену позивачем митну вартість товару і не свідчить про неможливість її визначення за обраним позивачем методом - за ціною договору. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що платіжне доручення у графі «призначення платежу» містить цілі перерахування коштів, а також найменування документів, на підставі яких воно здійснюється (а.с. 27).
Також апеляційний суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що підпис генерального директора «J. С. Corporation» Джона Ходовані у додатку № 3 від 19.09.2013 до контракту № 15/2012 від 26.09.2012 зовсім інший, ніж оригінальний підпис у самому контракті № 15/2012 від 26.09.2013, оскільки в даному випадку посилання відповідача на візуальну різницю між підписами, за відсутності належних та допустимих доказів щодо цього, є лише припущенням. При цьому митний орган жодним чином не обґрунтовує яким чином ці обставини впливають на митну вартість заявленого до митного оформлення товару.
Так само, на думку колегії суддів, та обставина, що наданий експертний висновок ДП «Дерзовнішінформ» від 11.11.2013 № 12/558 містить посилання на додаток № 3 до контракту від 26.09.2012 № 15/2012 без зазначення обов'язкового реквізиту додатку № 3 - дати, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами
Отже, твердження митного органу про неможливість підтвердження митної вартості товарів є безпідставними і повністю спростовуються наданими до митного оформлення документами.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не зазначив об'єктивних причин, які виключали використання першого методу та не встановив жодної із вказаних обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.
В свою чергу, матеріали справи свідчать, що позивачем було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, які базуються на об'єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню і які є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому, апеляційний суд враховує, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі 21-262а12.
Згідно ч.1 ст.. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позиція відповідача щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару та неможливість митного органу у зв'язку з цим здійснити митне оформлення товарів за першим методом згідно заявленої позивачем митної вартості товарів, митним органом не доведено та спростовується наявними у справі доказами, тому, на думку апеляційного суду позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів від 13 листопада 2013 року № 100270000/2013/300455/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 листопада 2013 року № 100270000/2013/02057 підлягають скасуванню, оскільки прийняті протиправно.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.
Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів України залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 листопада 2013 року № 100270000/2013/02.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 13 листопада 2013 року № 100270000/ 2013/300455/2 про коригування митної вартості товарів.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Б.М.-Україна" понесені судові витрати у зв'язку із поданням позову та апеляційної скарги в сумі 499 грн. 38 коп. відповідно до платіжних доручень №645 від 14.04.2014 (на суму 255 грн. 78 коп.) та № 1000 від 23.06.2014 (на суму 243 грн. 60 коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
Суддя О.О. Беспалов
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.