ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 жовтня 2014 року 13:55 № 826/15057/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт»
доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів
провизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/000029/2 та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/00054.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що незважаючи на те, що позивачем було надано весь необхідний перелік документів, відповідачем без належного правового обґрунтування було прийнято рішення про збільшення митної вартості товарів.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що в наданих позивачем до митного оформлення документах виявлено розбіжності, які унеможливлюють перевірку числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 16.10.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акрілат-Хімконтракт» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою оптовою торгівлею фармацевтичними товарами.
10 лютого 2014 р. між компанією Фірма «JUNGBUNZLAUER AUSTRIYA AG», Австрія (продавець) та Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (покупець, декларант) укладено зовнішньоекономічний контракт № 500428181, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити та продати, а покупець прийняти та оплатити товар лимонна кислота моногідрат fine F6000, код 2918140000, Австрія, кількість 6000,00 кг, упаковка мішок 25 кг, вартість 1 020,00 євро/т.
Загальна сума контракту складає 6 120,00 євро.
Позивачем за митною декларацією від 28.03.2013 р. № 100250004/2014/091667 було заявлено до митного оформлення товар - лимонна кислота моногідрат Fine F6000, виробник «JUNGBUNZLAUER AUSTRIYA AG», країна виробництва Австрія.
31.03.2014 р. Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, м/п «Західний» прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2014/000029/2, яким збільшено митну вартість оцінюваного товару на суму 9 480,00 євро.
На підставі вказаного рішення винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/00054.
За митною декларацією від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/091731 товар було випущено у вільний обіг шляхом надання фінансових гарантій.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про їх скасування.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу ,визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зовнішньоекономічного контракту від 10.02.2014 р. № 500428181, позивачем згідно декларації митної вартості № 100250004/2014/091667 від 28.03.2013 р. було заявлено до митного оформлення товар за першим методом (ціною договору).
На підтвердження визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору) декларантом були надані наступні документи, а саме:
· міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 403/82/012/04 від 25.03.2014 р.;
· книжка МДП (Carnet TIR) № ХВ.75391344 від 25.03.2014 р.;
· платіжне доручення № 1503 від 20.03.2014 р.;
· прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.02.2014 р.;
· довідка про транспортні витрати від 28.03.2014 р.;
· податкові накладні: № 233 від 18.11.2013 р., № 358 від 26.11.2013 р., № 394 від 28.10.2013 р.;
· інвойс/рахунок № 500433420 від 24.03.2014 р.;
· пакувальний лист № 80463186 від 24.03.2014 р.;
· зовнішньоекономічний контракт від 10.02.2014 р. № 500428181;
· сертифікат про походження товару загальної форми № L848386/154271 від 25.03.2014 р.;
· сертифікат аналізів № 80463186000010 від 24.03.2014 р.;
· копія митної декларації країни відправлення № 14АТ230000ЕVJLTNI6 від 24.03.2014 р.
На вимогу митного органу декларантом було надано додаткові документи:
· доповнення, відповідно до п. 3 контракту № 500428181 від 10.02.2014 р. на партію товару, що була заявлена по ВМД № 100250004/2014/091667;
· договір доручення № 195/2014/П від 18.03.2014 р.;
· договір доручення № 02/2013/П_Екс1_Екс2 від 03.01.2013 р.;
· договір доручення № 06/12/3 від 31.05.2012 р.
Після здійснення коригування митної вартості товар було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій за митною декларацією від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/091731.
Користуючись п. 8 ст. 55 Митного кодексу України, позивач 10.09.2013 р., згідно опису № 04212 0563500 4, направив на адресу відповідача лист за вих. № 63 від 16.06.2014 р. з додатковими документами на підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларується по митній декларації № 100250004/2014/091667 від 28.03.2014 р., а саме: довідку про транспортні витрати від 28.03.2014 р., платіжні доручення: № 1503 від 20.03.2014 р., № 233 від 18.11.2013 р., № 358 від 26.11.2013 р., № 394 від 28.10.2013 р., доповнення до контракту № 500428181 від 10.02.2014 р., висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини № Ц-225 від 28.03.2014 р.
Втім, Київською міжрегіональною митницею було скориговано митну вартість оцінюваного товару за резервним методом.
Так, висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах полягають у наступному.
Відповідно до п. 4.3 договору доручення № 06/12/3 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполучені від 31.05.2012 р. ціни є договірними і визначаються винятково, виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку, а відповідно до п. 2.3 договору-доручення, конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці, але до митного оформлення не надано заявки чи іншого документа з визначеною ціною на перевезення партії товарів, тобто не виконано вимогу п. 3 контракту.
Однак, на думку суду відсутність письмових заявок з визначеною ціною на перевезення партії товарів не може свідчити про невиконання умов договору, зокрема, впливати на вартість оцінюваного товару. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що заявки надавалися в усній формі, що не протиричіть умовам договору.
Крім того, позивачем на підтвердження вартості перевезення надано довідку про транспортні витрати та транспортно-експедиційні послуги від 28.03.2014 р., а також міжнародну автомобільну накладну CMR № 403/82/012/04, яка дозволяє визначити вартість перевезення та ідентифікувати замовника та перевізника.
Відповідач зазначає, що платіжне доручення № 1503 видане 20.03.2014 р., а доповнення до контракту № 500428181 складене 24.03.2014 р., тобто вже після попередньої оплати за товар, всупереч вимогам п. 3 контракту.
Однак, як вбачається з платіжного доручення від 20.03.2014 р. № 1503 оплата здійснювалася не на підставі доповнення до контракту від 24.03.2014 р., а на підставі зовнішньоекономічного контракту № 500428181 від 10.02.2014 р.
Відповідач також зазнає, що в платіжному дорученні від 20.03.2014 р. № 1503 йдеться посилання на попередній рахунок від 10.02.2014 р. № 500428181, але до митного оформлення він не надавався.
Між тим з пояснень позивача вбачається, що поставка є разовою, а тому її вартість була сплачена одним платіжним дорученням.
Відповідно до п. 5 висновку Київської ТПП від 28.03.2014 р. № Ц-225, визначено, що для експертизи, серед інших документів, пред'явлено рахунок-проформу від 10.02.2014 р. № 5004281, але до митного оформлення вона не була подана.
У висновку зазначено, що відповідно даним в представлених замовником документах, предметом імпорту на територію України є хімічна сировина з Китаю, хоча у митній декларації декларантом заявлено, що країна виробництва та країна походження є Австрія і товар імпортується з Австрії.
Також у висновку експертом зазначено, що ним досліджено ринок на предмет діючих оптових цін пропозицій європейських постачальників на аналогічну продукцію, яка імпортується в Україну, однак експертом не зазначені конкретні виробники та постачальники продукції, окрім компанії «JUNGBUNZLAUER AUSTRIYA AG», яка є постачальником даної партії товару, що не дає змогу упевнитись в достовірності або точності вказаної у висновку інформації, відповідно до п. 5 ст. 54 Кодексу. Тому документ прийнято до уваги органом доходів і зборів, але не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 02.12.1997 року №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008 року, від 01.09.2010 року у справі № К-20882/10, від 16.03.2010 року по справі № К-40508/09.
Також, даний висновок Торгово-промислової палати встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій. Тому, даний документ є належним джерелом інформації.
Більш того, відповідно частини 1 статті 13 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також: за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Таким чином, митний орган маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем висновків, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок, але відповідач зазначене не зробив.
З вищевказаним погоджується Вищий адміністративний суд України в постанові від 03.09.2013 року по справі №К/800/13605/13.
Щодо надання страхових документів, а також документів, які містять відомості про вартість страхування слід зазначити, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA, відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010.
Термін «Франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцеві перевізнику у названому місці. Так, продавець відповідає за товар, який зобов'язаний поставити до моменту передачі перевізникові, який призначений покупцем. Після передачі товару перевізникові усі втрати чи пошкодження товару несе перевізник до моменту передачі покупцю. Таким чином страхування товару на умовах поставки FCA не передбачено.
Отже, виявлені відповідачем розбіжності ніяким чином не впливають на ціну оцінюваного товару, а тому вищенаведені висновки суд вважає передчасними та необґрунтованими.
Слід також зазначити, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу, з урахуванням вимог, ст. 64 Митного кодексу України. Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України; методи 2, 3 у зв'язку із відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 4, 5 - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Процедуру консультацій між митним органом та декларантом проведена.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що документи, подані ПП «Акрілат-Хімконтракт» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України.
Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтаркт» про визнання протиправними та скасування рішень Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/000029/2 та картки відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/00054.
Також суд зазначає, що обставини, встановлені даним судовим рішенням, стосуються здійснення митних процедур за ВМД позивача № 100250004/2014/091667 від 28.03.2014 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, суд присуджує понесені позивачем судові витрати в розмірі, встановленому для вимог немайнового характеру.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/000029/2.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товару від 31.03.2014 р. № 100250004/2014/00054.
4. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Приватного підприємства «Акрілат - Хімконтракт» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук