ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2014 року 14:00 № 826/11869/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ПФГ «Нафтахім»
до1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, 2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПФГ «Нафтахім» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):
1. Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250004/2014/000034/2 від 07.04.2014 р.
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/0006, винесену відповідачем.
3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 37572,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків посадової особи митного органу незаконно застосовано резервний метод та винесено рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що застосовування відповідачем 1 шостого - резервного методу є протиправним, оскільки було прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Клопотання про відкладення розгляду справи або заяви про розгляд справи без участі представника позивача до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень зазначив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів позивача здійснений у зв'язку із виникненням обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, в тому числі у разі, підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій. За результатами такого контролю встановлено, що документи, надані позивачем до митного оформлення, не містять всіх даних, відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містили розбіжності, тому відповідачем 1 правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшла заява про розгляд справи без участі його представника. Згідно наданих письмових заперечень, проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що безспірне списання коштів із рахунків боржника органами Казначейства здійснюється у відповідності до порядку, встановленого чинним законодавством. Враховуючи, що відсутні відповідні чинники, які є підставою для повернення надмірно сплачених платежів, то у відповідача 2 відсутні законні підстави для вчинення будь-яких дій щодо повернення надмірно сплачених коштів.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПФГ «Нафтахім» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з торгівлею кормовими добавками.
Поставка та ввезення товару - L- Треоніну 98,5 % на митну територію України здійснювалось на підставі зовнішньоекономічного контракту № NF/2409/2 від 24.09.2013 р. та додатка № 1 до цього контракту, які було укладено між SHANDONG NB BIO-TECHNOLOGY CO, LTD (Китай) (продавець) та ТОВ «Промислово-фінансовою групою «Нафтахім» (покупець).
07.04.2014 р. позивачем, згідно митної декларації № 100250004/2014/091874 був заявлений в режимі імпорту товар - «L-Треонін кормовий 98,5%».
Митна вартість була визначена за основним методом - ціною контракту.
Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2014/000034/2 від 07.04.2014 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/0006. За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 37 572,04 грн.
Передумовою для коригування митної вартості товару стало те, що надані позивачем документи містять розбіжності.
Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем 1 рішеннями, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про їх скасування.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару.
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).
Як встановлено судом, позивачем, разом із митною декларацією, було подано до Київської міжрегіональної митниці наступні документи:
- уніфікована митна декларація МД-1 № 50006Ж0006847 від 02.04.2014 р.;
- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0005604 від 18.07.2013 р.;
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 024350 від 04.04.2014 р.;
- коносамент (Bill of Lading) №NFYFMCD00 від 18.02.2014 р.;
- банківський платіжний документ, що стосується товару № 59 від 12.02.2014 р. та № 100 від 20.03.2014 р.;
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 13.01.2014 р.;
- розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 19.02.2014 р.;
- рахунок-фактура (інвойс) ЕТ1401030 від 10.02.2014 р.;
- пакувальний лист № б/н від 10.02.2014 р.;
- рахунок-проформа № ЕТ1401030 від 16.01.2014 р.;
- страховий поліс № 23716000020001140000080 від 17.02.2014 р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 16.01.2014 р.;
- зовнішньоекономічний контракт № NF/2409/2 від 24.09.2013 р.;
- дозвіл на право ввезення (вивезення) чи на право транзиту наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин № ДСУКН 09/02-489 від 05.02.2014 р.;
- екологічний висновок № 2761 від 18.02.2014 р.;
- інформація про здійснення фітосанітарного контролю № 2730 від 04.04.2014 р.;
- інформація про здійснення радіологічного контролю № 2761 від 18.02.2014 р.;
- сертифікат про походження товару загальної форми № ССРІТ 130569634 від 17.02.2014 р.;
- бухгалтерська документація: видаткова накладна № РН-0002565 від 05.08.2013 р., рахунок № СФ-0001724 від 02.08.2013 р., податкова накладна № 2480 від 05.08.2013 р.
- екологічна декларація № 22472 від 31.03.2014 р.;
- інформація мережі Інтернет від 07.04.2014 р.;
- рішення про визначення коду товару від 25.08.2010 р. № КТ -100-1878-10;
- комерційний лист-пропозиція від виробника від 13.01.2014 р. з перекладом;
- експортна декларація № 438020140800013428 від 14.02.2014 р.;
- наряд № 999 від 31.03.2014 р.;
- запит № 405341 від 19.03.2013 р. щодо призначення коду товару;
- калькуляція ціни виробника від 19.02.2014 р.;
- виписки з ресурсу Zauba - httрs://www.zauba.com/.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору.
Натомість незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу, з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України, та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: МД від 04.04.2014 р. № 902040002/2014/420436. Попередні методи не застосовувалися. Метод 1 - відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, методи 2, 3 у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари. Методи 4,5 через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. Процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом проведена.
Таким чином, митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості.
Позивачем згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було надано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України, та відповідно випущено товар у вільний обіг за митною декларацією від 08.04.2014 р. № 100270004/2014/091874. Сума фінансових гарантій становить: 8 784,83 грн. (мито); 28 787,21 грн. (ПДВ).
Позивач, 15.04.2014 р. звернувся до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з листом № 0320/04 про повторний перегляд всіх поданих до оформлення документів та відміни рішення про коригування митної вартості та оформлення оцінюваного товару за ціною угоди.
Однак, відповідач листом № 4930/1/26-70-61-04 від 22.04.2014 р. повідомив про відсутність підстав для перегляду оскаржуваного рішення.
Листом від 21.05.2014 р. № 0431/05 позивач надіслав відповідачу додаткові документи: виписки з ресурсу Zauba- httрs://www.zauba.com/, посилання на офіційний сайт виробника - групи компаній NB GROUP - http://www.nbgroup.cn//, копію листування з менеджером компанії виробника з перекладом, копію додаткової угоди № 1 до контракту позивача з виробником № NF/2409/2 від 24.09.2013 р.
За результатами розгляду вказано вище листа, Міндоходів надано відповідь № 10547/6/99-99-24-02-06-15 від 13.06.2014 р., згідно якої підстави для перегляду рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 07.04.2014 р. № 100250004/2014/000034/2 про коригування митної вартості товарів - відсутні.
Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності. З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, надані разом з ЕМД, містять розбіжності, а саме: в рахунку-фактурі від 10.02.2014 р. № ЕТ1401030 зазначені банківські реквізити нерезидента SHANDONG NB BIO-TECHNOLOGY CO, LTD, які відрізняються від банківських реквізитів вказаних в зовнішньоекономічному контракті від 24.09.2013 р. № NF/2409/2. Крім того, рахунок-проформу від 16.01.2014 р. № ЕТ1401030 виставлено компанією SHANDONG NB BIO-TECHNOLOGY CO, LTD, яка не є стороною зовнішньоекономічного договору.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача 1 додатково зазначив, що наданий прайс-лист від 13.01.2014 р., виданий на умовах поставки CIF Одеса, тобто носить адресний характер та має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, тому не може розглядатися у якості підтвердження заявленої митної вартості.
Також представник відповідача 1 зазначив, що вимоги органу доходів і зборів в частині надання додаткових документів позивачем виконано не в повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документальні докази, суд приходить до висновку про помилковість висновків відповідача 1, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, контракт згідно якого завозиться товар, укладений безпосередньо з виробником товару SHANDONG NB BIO-TECHNOLOGY CO, LTD. Країна походження товару підтверджується сертифікатом походження товару, сертифікатом якості, пакувальним листом, сертифікатом країни походження, інвойсом тощо.
Крім того, листом, з офіційним перекладом, менеджер компанії SHANDONG NB BIO-TECHNOLOGY CO, LTD, повідомив про зміну реквізитів компанії, які і зазначені в рахунку-фактурі (інвойсі) від 10.02.2014 р. № ЕТ1401030.
Щодо прайс-листа виробника суд зазначає наступне. Прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
При цьому слід врахувати, що обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару прайс-листа чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Отже, оскільки чинним законодавством не визначено типової форми прайс-листів, то останні можуть викладатися в довільній формі.
Таким чином, відомості, наведені в прайс-листах фірми-виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, повинні сприйматися митними органами до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Суд також звертає увагу, що рішення відповідача 1 не містить належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зокрема, не було зазначено джерел інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості товару, як того вимагає наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що визначення митної вартості товару, що імпортується, за резервним методом, яке було здійснено відповідачем 1, не відповідає вимогам ч. 4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, відповідно до яких митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Слід також зазначити, що переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем 1 не наведено.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані позивачем документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
Разом з тим, відповідачем 1 не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем 1 митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Щодо заявленої вимоги про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь позивача суму надміру сплачених до бюджету: податку на додану вартість 37 572,04 грн., суд зазначає наступне.
Так, за правилами ст. 54 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень ст. 54 Митного кодексу України та Методичних рекомендацій, дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.
При цьому, порядок повернення платником помилково та/або надмірно сплачених митних платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку № 25/44, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за № 1097/14364.
Отже, суд встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму податку на додану вартість, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача 1 з проханням надати докази зарахування коштів до Державного бюджету України, які були сплачені ТОВ «ПФГ «Нафтахім» на підставі митної декларації № 100270004/2014/091874 від 08.04.2014 р., зокрема, підготувати висновок щодо повернення надмірно сплачених коштів.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про відсутність підстав, умов за якими надмірно сплачені кошти мають бути повернуті.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФГ «Нафтахім» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару №100250004/2014/000034/2 від 07.04.2014 р.
3.Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/0006.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФГ «Нафтахім» за рахунок Державного бюджету України.
6. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (бул. Івана Лепсе, 8 -А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 38716451).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Іщук