04 листопада 2014 року Справа № 803/2144/14
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання Веремчука В.В.,
з участю представника позивача Максимчука Ю.В.,
представника відповідача Гордійчук О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (далі - ТзОВ "Агротехніка", позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0008732201, визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0008742201 в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 729175,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 364587,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ "Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 25.07.2014 року був складений акт №3387/22-01/21750952. Як слідує з цього акта перевірка, Луцькою ОДПІ встановлено порушення ТзОВ "Агротехніка" податкового законодавства, а саме: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу (ПК) України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 449428 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.4, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення суми різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 479912 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає до сплати, у загальній сумі 730638 грн.; п.176.1 ст.176, п.231.1 ст.232 ПК України; п.п.3.5 п.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями), а саме видача окремій фізичній особі готівки за видатковим касовим ордером без вказання в ньому паспорту чи документу, що його замінює, його найменування і номер, ким і коли він виданий.
31 липня 2014 року позивач подав до Луцької ОДПІ заперечення до зазначеного акта перевірки, в якому висловив незгоду із висновками контролюючого органу. За результатами розгляду заперечення ТзОВ "Агротехніка", працівниками Луцької ОДПІ було призначено додаткову позапланову виїзну перевірку, за результатами якої відповідач прийняв акт №7190/22-01/21750952 від 29.08.2014 року, в якому підтвердив висновки планової виїзної документальної перевірки щодо непідтвердження здійснення господарських операцій ТзОВ "Агротехніка" з ТзОВ "Трейд-Агро-Буд".
На підставі акта перевірки Луцької ОДПІ від 29.08.2014 року №7190/22-01/21750952 було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0008742201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 730638 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 365319 грн. Також Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення від 08.09.2014 року №0008732201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 449428 грн. та накладено штрафні санкції в сумі 224714 грн.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області, проте скарга ТзОВ "Агротехніка" була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач не погоджується з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав.
Зазначає, що висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що ТзОВ "Агротехніка" не підтверджено господарські операції з ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" та безпідставно включено суми витрат, які включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за результати господарських операцій з ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія", котрі надавали позивачу транспортно-експедиційні послуги під час експорту зернових.
ТзОВ "Агротехніка" вважає, що господарські операції між ТзОВ "Агротехніка" та ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" фактично були здійснені, спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які і були надані для перевірки. Окремі неточності в товарно-транспортних накладних, про які зазначає відповідач в актах перевірки, виникли з вини контрагента та не впливають на реальність здійснених господарських операцій поставки ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" позивачу макухи соняшникової згідно договору поставки ВП 2-2 №62 від 18.03.2013 року.
Що стосується вимоги Луцької ОДПІ надати сертифікати якості на макуху соняшникову, то позивач зазначає, що чинне законодавство не передбачає видачі сертифікатів якості на цей товар. Крім того, ТзОВ "Агротехніка" підтверджує якість придбаного товару копіями експертних висновків та карток-перепусток вхідного контролю сировини.
Позивач зазначає, що не порушував вимоги п.198.4 ст. 198 ПК України під час включення сум витрат до складу податкового кредиту з податку на додану вартість на транспортно-експедиційні послуги під час експорту зернових, які надавалися ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія". Вважає, що оскільки зазначені контрагенти надали ТзОВ "Агротехніка" належним чином оформлені податкові накладні, а позивач сплатив цим контрагентам вартість послуг з врахуванням податку на додану вартість, тому в ТзОВ "Агротехніка" були достатні підстави для формування податкового кредиту за цими господарськими операціями.
На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0008732201 та визнати частково протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0008742201 в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 729175,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 364587,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з наступних підстав.
Вважає, що господарські операції між позивачем та ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" не підтверджені належним чином оформленими первинними документами. В наданих позивачем товарно-транспортних накладних та видаткових накладних містяться розбіжності щодо місця їх складання. Так, у видаткових накладних вказано місце складання: м. Рівне Рівненської області, а в товарно-транспортних накладних в графі «Пункт навантаження» вказано Дніпропетровська область, при цьому графа «Переадресування» не заповнена.
Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія", то представник відповідача повідомляє, що позивач не має права на податковий кредит в частині включення до нього витрат, пов'язаних з наданням цими підприємствами транспортно-експедиційних послуг під час експорту зернових, які належать ТзОВ "Агротехніка", оскільки позивач звільняється від оподаткування поставки зернових на експорт податком на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає, що оскільки під час перевірки ТзОВ "Агротехніка" Луцька ОДПІ встановила порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого ним було занижено податок на прибуток на загальну суму 449428 грн., завищено від'ємного значення суми різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 479912 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає до сплати, у загальній сумі 730638 грн., тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом правомірно. У зв'язку з цим просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ "Агротехніка" зареєстроване 30.01.1997 року як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 72-73, том 2), при цьому основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
З 11.04.2014 року по 18.07.2014 року Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТзОВ "Агротехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої 25.07.2014 року був складений акт №3387/22-01/21750952 (а.с.12-83, том 1).
В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 449428 грн., в тому числі за 2013 рік - 449428 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.4, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення суми різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 479912 грн., в тому числі: в лютому 2013 року - 72050 грн., в березні 2013 року - 55830 грн., в квітні 2013 року - 113504, в травні 2013 року - 8814 грн., в червні 2013 року -101452 грн., в липні 2013 року - 128262 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає до сплати, у загальній сумі 730638 грн., в тому числі за березень 2013 року -72050 грн., за квітень 2013 року - 55830 грн., травень 2013 року - 123203 грн., липень 2013 року - 101452 грн., серпень 2013 року - 181346 грн., вересень 2013 року - 39675 грн., жовтень 2013 року - 23786 грн., листопад 2013 року - 54189 грн., грудень 2013 року - 79107 грн.; п.176.1 ст.176, п.231.1 ст.232 ПК України; п.п.3.5 п.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.2004 року №637 (із змінами та доповненнями), а саме видача окремій фізичній особі готівки за видатковим касовим ордером без вказання в ньому паспорту чи документу, що його замінює, його найменування і номер, ким і коли він виданий.
Не погодившись з висновками згаданого акта перевірки, позивач 31 липня 2014 року подав до Луцької ОДПІ заперечення, в якому висловив незгоду із висновками контролюючого органу. У зв'язку з цим Луцька ОДПІ призначила позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Агротехніка", яка проводилася з 08.08.2014 року по 21.08.2014 року. За результатами перевірки відповідач прийняв акт №7190/22-01/21750952 від 29.08.2014 року (а.с.98-141, том 1), в якому підтвердив висновки планової виїзної документальної перевірки щодо непідтвердження здійснення господарських операцій ТзОВ "Агротехніка" з ТзОВ "Трейд-Агро-Буд".
На його підставі Луцька ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0008742201, №0008732201 (а.с.142-143, том 1). Так, податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2014 року №0008742201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 730638 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 365319 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2014 року №0008732201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 449428 грн. та накладено штрафні санкції в сумі 224714 грн.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Волинській області, проте скарга ТзОВ "Агротехніка" була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін, про що свідчить рішення про результати розгляду первинної скаргу від 03.10.2014 року №129/10/03-2010-03-06 (а.с.144-149, том 1).
З матеріалів справи слідує, що Луцька ОДПІ зробила у вищезгаданих актах перевірок висновки про непідтвердження господарських операцій позивача з ТзОВ "Трейд-Агро-Буд", а також про безпідставне включення позивачем сум витрат, які зарахував до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за результати господарських операцій з ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія", котрі надавали ТзОВ "Агротехніка" транспортно-експедиційні послуги під час експорту зернових.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи в судових засіданнях, що ТзОВ "Агротехніка" мало правовідносини із ТзОВ "Трейд-Агро-Буд". Між зазначеними контрагентами 18 березня 2013 року було укладено договір поставки ВП 2-2 №62 (а.с.150-153, том 1), згідно якого ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" (постачальник) зобов'язувалося поставити ТзОВ "Агротехніка" (покупець) товар, а саме макуху соняшникову, асортимент та ціна якої визначалися в специфікаціях №1 від 18.03.2013 року, №2 від 21.05.2014 року, №3 від 03.07.2013 року, № 7 від 27.11.2013 року, №9 від 31.03.2013 року. Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що передача Товару Покупцеві здійснюється згідно правил "Інкотермс-2010", умови поставки кожної партії Товару узгоджуються Сторонами в специфікації. Так, специфікаціями передбачено, що передача Товару Покупцеві здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс-2010) за адресою: Волинська область, смт. Турійськ, вул. Паралельна, 33, смт. Локачі, вул. Шевченка, 14. Крім того, сторони 01.04.2013 року уклали додаткову угоду №1 до договору поставки ВП 2-2 №62 від 18.03.2013 року (а.с.159, том 1), згідно якої сторони вирішили внести зміни до пунктів 3.2 та 4.4. договору. У зв'язку з цим пунктом 3.2 договору передбачається, що постачальник зобов'язується надати в момент передачі Товару Покупцю належно оформлені документи: оригінал накладних на відпуск Товару; оригінал податкових накладних; оригінал товарно-транспортних накладних; інші документи, вказані у підписаній Сторонами Специфікації. Згідно пункту 4.4 договору, за вимогою Покупця, якість кожної партії Товару, що передається повинна підтверджуватися документами, вказаними у підписаній Сторонами Специфікації.
У відповідності до умов вказаного договору ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" протягом березня-грудня 2013 року поставило, а позивач, відповідно, отримав товар на загальну суму 2838494,48 грн. з ПДВ, що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с.159-219, том 1).
Оплату придбаного товару позивач здійснював згідно умов договору в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.158-237, том 1).
На підтвердження господарських операцій позивач надав Луцькій ОДПІ договір купівлі-продажу з специфікаціями, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
На думку суду, відповідач не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 08.09.2014 року №0008742201, №0008732201, з огляду на таке.
Як передбачено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України включають:
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
перелічені в ПК України витрати банківських установ.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України (чинного з 01.01.2011 року), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).
Згідно з пунктами 200.1, 200.3 - 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про непідтвердження позивачем господарських операцій поставки макухи соняшникової від ТзОВ "Трейд-Агро-Буд", судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та задекларовано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.
Вищевказаний товар (макуха соняшникова) було транспортовано за рахунок постачальника ТзОВ "Трейд-Агро-Буд", що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.221-248, том 1), перепустками-картками вхідного контролю сировини (а.с.80-157, том 2).
На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". З матеріалів справи слідує, що придбання товару (макухи соняшникової) відповідає фактичним цілям господарської діяльності позивача та не суперечить основним видам господарської діяльності його контрагента, який на момент здійснення поставки товару володів правосуб'єктністю та був зареєстрований платником податків на додану вартість.
Зауваження контролюючого органу про те, що під час перевірки позивачем не було надано підтвердження про відрядження ОСОБА_4 до м. Рівне Рівненської області, який згідно видаткових накладних отримував товар, спростовуються наказом директора ТзОВ "Агротехніка" від 20.11.2012 року №185 "Про встановлення добових відрядних коштів та лімітів на проживання" (а.с.5, том 2), пунктом 3 якого визначено, що якщо працівник повертається з відрядження в межах 1-го робочого дня, така службова поїздка не вважається відрядженням, добові не нараховуються і не виплачуються. Враховуючи те, що службові поїздки ОСОБА_4 із м. Луцька до м. Рівне для підписання документів із ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" відбулися в межах 1-го робочого дня і протягом робочого часу, тому посвідчення про відрядження не видавалися і добові не нараховувалися.
Що стосується неточностей у товарно-транспортних накладних, про які зазначає Луцька ОДПІ в актах перевірок, то суд зауважує, що вони складалися вантажовідправником (контрагентом позивача), а відтак окремі неточності, такі, як неспівпадання місця складання видаткових накладних з пунктом навантаження товару не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та не можуть спростовувати факт придбання ним товарів. Крім того, обсяг та якісні характеристики придбаного товару, його прибуття на склад позивача підтверджуються перепустками-картками вхідного контролю сировини (а.с.80-157, том 2) та експертними висновками, звітом про результати досліджень, протоколом вимірювань (а.с. 1-4, том 2). Щодо ненаданням позивачем під час перевірки сертифікатів якості на продукцію, то судом встановлено, що товар, який придбавав позивач, а саме макуха соняшникова, не підлягає обов'язковій сертифікації відповідно до наказу від 01.02.2005 року №28 "Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".
Також під час перевірки контролюючим органом був використаний акт ДПІ у м.Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 02.06.2014 року №363/17-16-22-01/38212388 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП "СФГ Нікопольське", ПП "АФ "Приват Агро", ТзОВ "Промтехгруп ЛТД", ТОВ "ПТР Ресурс", ТОВ "ТЗП Торгсервіс", ТОВ "АСТ Консалтинг", ТОВ "Дойче Агро Компані" за період з 01.12.2012 року по 31.12.2013 року". В цьому акті вказано, що зазначеними контрагентами ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" не підтверджено первинними документами господарські операції з цим платником податків, а відтак поставлено під сумнів реальність здійснення господарських операції з поставки макухи соняшникової позивачу від ТзОВ "Трейд-Агро-Буд". Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, з огляду на таке.
Аналіз норм Податкового кодексу України вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності.
Вказаної позиції підтримується і Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».
Крім того, дана позиція викладена і у ст. 8 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", де зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Тобто негативні наслідки, які виникають при недекларуванні зобов'язань перед бюджетом чи будь-яких інших порушень з боку постачальника, жодним чином не можуть впливати на добросовісного платника податків, який фіксує факти здійснення всіх господарських операцій у належно оформлених первинних документах.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами до бюджету податків чи наявність інших їхніх порушень не може впливати на результати діяльності платника податків.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на реальний характер господарських операцій, можливі порушення вищезазначеним контрагентом ТзОВ "Агротехніка" податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податків, права на формування податкового кредиту з ПДВ та отримання бюджетного відшкодування.
На думку суду, всі первинні документи, надані позивачем, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що господарська операція між позивачем та ТзОВ "Трейд-Агро-Буд" з поставки товару (макухи соняшникової) відбулася, що підтверджується фактичними обставинами по справі. Придбання згаданого товару здійснено для забезпечення господарської діяльності позивача, що відповідає його видам економічної діяльності.
Судом також встановлено, що ТзОВ "Агротехніка" мало правовідносини із ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія", котрі надавали позивачу транспортно-експедиційні послуги під час експорту зернових культур.
Так, зазначені правовідносини між ТзОВ "Агротехніка" та ТзОВ "Перша логістична компанія" підтверджуються договорами транспортного експедирування №41 від 24.07.2013 року (а.с.6-10, том 2), додатковими угодами до цього договору №6 від 18.10.2013 року, №8 від 25.10.2013 року, №9 від 22.11.2013 року, №12 від 11.12.2013 року, №13 від 12.12.2013 року, №14 від 10.01.2014 року (а.с.11-16, том 2), актами виконаних робіт №94 від 13.08.2013 року, №238 від 31.08.2013 року, №285 від 19.11.2013 року, №284 від 19.11.2013 року, №308 від 28.11.2013 року, №478 від 27.12.2013 року, №464 від 27.12.2013 року,№22 від 22.01.2014 року (а.с.17-30, том 2).
Господарські операції між ТзОВ "Агротехніка" та ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" підтверджуються договором доручення №030910/09-п на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.09.2010 року (а.с.38-39, том 2), додатками до цього договору №128 від 10.01.2013 року, №129 від 19.01.2013 року, №130 від 05.02.2013 року, №131 від 01.02.2013 року, №132 від 27.02.2013 року, №133, №134 від 01.03.2013 року, №135 від 20.03.2013 року, №136 від 26.03.2013 року, №138 від 15.03.2013 року, №139 від 06.03.2013 року, №140 від 07.03.2013 року, №143 від 05.04.2013 року, №145 від 02.04.2013 року, №146 від 26.04.2013 року, №147 від 30.04.2013 року, №148 від 25.05.2013 року, №149 від 03.07.2013 року, №150 від 12.07.2013 року, №151 від 15.07.2013 року, №152 від 19.07.2013 року, №153 від 30.07.2013 року (а.с.40-64, том 2).
За умовами вказаних договорів ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія" зобов'язувалися за плату та за рахунок позивача надати йому послуги з організації перевезення зернових та олійних культур залізничним транспортом. Матеріалами справи підтверджено, що транспортування зазначеного товару позивача здійснювалося на експорт.
У зв'язку з виконанням зазначених договорів контрагентами позивача були виписані податкові накладні (а.с.31-37, 65-71, том 2).
Оплата отриманих послуг позивачем здійснювалася згідно умов договорів в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.238-294, том 2).
Судом встановлено, що відповідач не заперечує реальність здійснення вищезгаданих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, проте заперечує включення ТзОВ "Агротехніка" суми витрат за цими операціями до складу податкового кредиту в розмірі 264906 грн., оскільки позивачем порушено п.198.4 ст.198 ПК України.
Пунктом 198.4 ПК України передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Луцька ОДПІ в акті перевірки від 25.07.2014 року №3387/22-01/21750952 зробила висновок про те, що оскільки згідно п.15 підрозділу 2 розділу XX ПК України позивач звільнявся від сплати податку на додану вартість під час вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, тому зазначена господарська операція пов'язана з господарськими операціями надання позивачу ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія" транспортно-експедиційні послуги під час експорту цих культур, а відтак позивач не мав права на включення сум витрат за цими операціями до складу податкового кредиту.
Згідно п.15 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.
Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Судом встановлено та підтверджується податковими накладними (а.с.31-37, 65-71, том 2), що позивачем оплачено отримані транспортно-експедиційні послуги від ТзОВ "Компанія "Мелагрейн" та ТзОВ "Перша логістична компанія" під час експорту зернових культур з врахуванням податку на додану вартість. Крім того, на стор. 31 (абз. 2) акта перевірки Луцької ОДПІ від 25.07.2014 року №3387/22-01/21750952 зазначено, що «відповідно до абз. 1 п.15 підрозділу 2 розділу XX ПК України продавці мали право нараховувати ПДВ при продажу зернових на території України, та на підставі абз. 3 пп.139.1.6 п.139 1 ст.139 ПК України суми ПДВ, сплачені у складі ціни зернових продавцю, ТзОВ "Агротехніка" включало до вартості товару (зернових)». Отже, позивачем було сплачено ПДВ під час здійснення зазначених господарських операцій, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а відтак ТзОВ "Агротехніка" у відповідності до статті 198.1 ст.198 ПК України мало право на включення сум витрат за вищезазначеними господарськими операціями до складу податкового кредиту в розмірі 264906 грн.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.09.2014 року №0008732201 та від 08.09.2014 року №0008742201 в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 729175,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 364587,50 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТзОВ "Агротехніка" до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 487,20 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 17.10.2014 року №2593130.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08.09.2014 року №0008732201.
Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 08.09.2014 року №0008742201 в частині визначення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 729175,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 364587,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 8 листопада 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Д. Ковальчук