ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12442/14 03.11.14 р.
За позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро
"Українське машинобудівництво"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІТЕ ЛТД"
про стягнення 601 777,67 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Вовчук М.В. за довіреністю № 2564/13 від 20.09.2013 р.;
від відповідача: Макаренко Ю.О. за довіреністю № б/н від 01.08.2014 р.;
від третьої особи: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" про стягнення 601 777,67 грн.
Ухвалою суду від 26.06.14 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.07.2014 р.
22.07.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 22.07.2014 р. розгляд справи відкладено на 04.08.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному справу передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.
Ухвалою від 04.08.2014 р. суддею Прокопенко Л.В. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.08.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. у зв'язку з виходом з лікарняного справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 11.08.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
Ухвалою від 19.08.2014 р. розгляд справи відкладено на 16.09.2014 р.
У судовому засіданні 16.09.2014 р. оголошено перерву до 30.09.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.
Ухвалою від 30.09.2014 р. суддею Лиськовим М.О. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2014 р.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 08.10.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.
20.10.2014 р. від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 21.10.14 р. розгляд справи відкладено на 03.11.2014 р.
30.10.2014 р. від позивача надійшов відзив на клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник третьої особи у судове засідання 03.11.20174 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 03.11.2014 р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 911/4136/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" до Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" про припинення зобов'язань за кредитним Договором, що розглядається господарським судом Київської області.
Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив.
Дослідивши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення та зазначає, що зібраних у матеріалах справи доказів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній справі.
Крім того, суд вважає на необхідне звернути увагу учасників судового процесу на те, що у разі встановлення при розгляді справи № 911/4136/14 певних обставин, що можуть вплинути на вирішення спору у справі № 910/12442/14, учасники процесу не позбавлені права звернутись у встановленому законом порядку з відповідними вимогами або заявами.
Представник позивача підтримав заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, подані 16.09.2014 р.
Представник відповідача проти вжиття заходів до забезпечення позову заперечив.
Розглянувши зазначене клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Забезпечення позову, за своєю правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.
У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Позов, згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України, забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»).
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.
Тобто, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»).
Враховуючи те, що позивач не обґрунтував та не довів належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на все майно, що належать відповідачу, та що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, і невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
У судовому засіданні 03.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.09.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" (надалі - позивач, Кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" (надалі - відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № КЛ-4118/1-980 про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, надалі за текстом - «Кредит» або «Транш кредиту», а Позичальник зобов'язується Кредит/Транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування Кредитом/Траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим Договором, а також Додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину Договору. Під терміном «відновлювальна кредитна лінія» розуміється відклична кредитна лінія, при якій ліміт кредитування визначається у вигляді максимальної суми кредитних коштів, що може знаходитися у користуванні Позичальника на будь-яку дату протягом строку (терміну) дії цього Договору. У разі часткового або повного повернення Кредиту/Траншу кредиту Позичальник може повторно отримати Кредит/Транш кредиту в межах зазначеного ліміту протягом строку (терміну) кредитної лінії на умовах і в порядку, що передбачений цим Договором. Під терміном «Транш кредиту» розуміється кожна окрема частина Кредиту, що може бути надана або надана Кредитодавцем Позичальнику в рамках ліміту відновлювальної відкличної кредитної лінії на умовах цього Договору.
Пунктами 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3., 1.2. Договору передбачено, що ліміт кредитної лінії 15 000 000,00 (п'ятнадцять мільйонів) гривень 00 копійок. Протягом дії цього Договору Ліміт кредитної лінії зменшується за графіком, визначеним у Додатку №1 до цього Договору. Термін остаточного повернення Кредиту « 09» вересня 2016 року включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього Договору або законодавством. Процентна ставка за користування Кредитом/Траншем кредиту 26% (двадцять шість процентів) річних та може бути змінена при видачі кожної з частин Кредиту (Траншу кредиту), в межах кредитної лінії, за рішенням уповноваженого органу Кредитодавця щодо користування грошовими коштами та визначається додатковими договорами до цього Договору при видачі кожної частини Кредиту/Траншу кредиту, в межах ліміту кредитної лінії. Кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів.
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення наданого кредиту належним чином та у встановлений Договором строк не виконав, у зв'язку з чим станом на час розгляду справи допустив заборгованість перед позивачем у розмірі 9 255 000,00 грн.
Згідно з п. 4.2. Договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту/траншу кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2- 3.3.15, 3.3.17-3.3.18 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 2% (два проценти) від суми заборгованості за цим Договором, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 72 518,63 грн. поточної заборгованості за процентами, 508 871,75 грн. простроченої заборгованості за процентами, 8 652,46 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів та 11 734,83 коп. штрафу.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з підстав їх недоведеності та непідтвердженості належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське бюро "Українське машинобудівництво" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 11/2; код ЄДРПОУ 38105316) на користь Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2-В; код ЄДРПОУ 36964568) 72 518 (сімдесят дві тисячі п'ятсот вісімнадцять) грн. 63 коп. поточної заборгованості за процентами, 508 871 (п'ятсот вісім тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 75 коп. простроченої заборгованості за процентами, 8 652 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 46 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 11 734 (одинадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 83 коп. штрафу та 12 035 (дванадцять тисяч тридцять п'ять) грн. 55 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 06.11.2014 р.
Суддя Н.І. Зеленіна