Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" листопада 2014 р.Справа № 922/3670/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Харків
до Служби автомобільних доріг у Харківській обл., м. Харків
про стягнення 1673029,59 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Перевєрзєва К.М., за довіреністю № 1164 від 31.07.2014 року, Мачула В.І., за довіреністю № 1513 від 03.11.2014 року, Пономарь К.В., за довіреністю № 1512 від 03.11.2014 року;
відповідача - Татаркин І.О., за довіреністю № 648/09 від 11.04.2014 року, Радченко Г.В., за довіреністю № 1732/09 від 02.10.2014 року, Перепелиця Л.С., за довіреністю № 1731/09 від 02.10.2014 року;
Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Харківській обл. про стягнення 1673029,59 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 1673029,59 грн. за виконані роботи з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 вересня 2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.09.2014 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 32721) про повернення позовної заяви для усунення порушень закону. В судовому засіданні відповідач не підтримував дане клопотання.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.09.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 32720), в якому відповідач зазначає, що позивачем на надано до суду доказів на підтвердження встановлених із відповідачем правовідносин, доказів про укладення між вказаними сторонами договору підряду на виконання робіт з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення, які є обов'язковими у сфері ремонту та експлуатації автомобільних доріг загального користування та є підставою для звертання у порядку позовного провадження. У зв'язку з викладеним, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову. Разом із відзивом відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.10.2014 року представник відповідача надав клопотання (вх. № 34767) про продовження строку розгляду справи № 922/3670/14 за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.11.2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.11.2014 року від представника позивача надійшли пояснення стосовно правової природи стягнення коштів (вх. № 38584).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.11.2014 року від представника позивача надійшли пояснення (вх. № 38527) разом із документами для долучення до матеріалів справи.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.11.2014 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 38442) про долучення до матеріалів справи звірки взаємних розрахунків.
Представники позивача в судовому засіданні 04.11.2014 року позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні 04.11.2014 року проти позову заперечували, просили суд в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року по справі № 918/1076/13 було встановлено, що ТОВ "Колор С.І.М." за домовленістю та за погодженням з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач), який виступав від імені та діяв в інтересах філії "П'ятихатське ДЕП" в червні 2010 року було виконано роботи з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення Київ-Харків-Довжанськ км 395+064 - км 516+000 та Харків-Щербаківка км 10+000-км 38+500 у Харківській області в частині нанесення горизонтальної дорожньої розмітки.
Також, даною постановою встановлено, що попередньо між ТОВ "Колор С.І.М." та ТОВ "Фенікс" було досягнуто домовленість в частині вартості (ціни) виконання робіт, про що було підписано договірні ціни на поточний ремонт (розмітку) автомобільної дороги державного значення у Харківській області станом на 24.05.2010 року: Київ-Харків-Довжанськ км 395+064-516+000 - 1 371 919,20 грн; Харків - Щербаківка км 10+000-км 38+500 - 268 849,20 грн.
Отже, сторони погодили, що загальна вартість виконаних позивачем робіт становитиме 1 640 768,40 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням в ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач) щодо оплати виконаних ТОВ "Колор С.І.М." робіт, у нього утворилась заборгованість.
Вищезазначеною постановою позовні вимоги ТОВ "Колор С.І.М." задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." 1 637 768,40 грн. основного боргу, 5 124,59 грн. відсотків річних та 32 857,86 грн. сплаченого судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року залишено без змін.
На виконання вищезазначеної постанови, позивачем було сплачено на користь ТОВ "Колор С.І.М." 1673029,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 156 від 03.06.2014 року та платіжним дорученням № 897 від 25.06.2014 року (а.с. 31-32).
Позивач вважає, що за таких обставин, кошти у розмірі 1 673 029, 59 грн., сплачені ДП «Харківський облавтодор» Товариству з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» на виконання рішення суду платіжним дорученням 897 від 25 червня 2014 року та 3 червня 2014 року за виконані в червні 2010 року роботи з поточного ремонті автомобільних доріг державного значення Київ - Харків - Довжанський км 395 + 064-км 516+000 та Харків - Щербаківка км "10+000-км 38+500 у Харківський області в частині нанесення горизонтальної дорожньої розмітки підлягають стягненню із балансоутримувача та власника дороги - Служби автомобільних доріг у Харківській області (відповідач) за рахунок фінансувань із бюджету.
Отже, за твердженням позивача, оскільки відповідач є власником і балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування, лише він встановлює та затверджує ліміти фінансування та план виконання робіт автомобільних доріг в Харківської області та повинен оплачувати вищевказані роботи.
Також, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що згідно із ст. 10 Закону України "Про автомобільні дороги України", державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є зальним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і яка має свої органи управління на місцях.
У відповідності до Постанови КМУ від 06.08.2003 р. № 1221, власником і бансоутримувачем автомобільних доріг загального користування є Державна служба автомобільних доріг та служби автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях і м. Севастополі, що наділені функціями замовника виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування.
У зв'язку з викладеним, позивач стверджує, що підрядні організації виконують дорожні роботи не за власні кошти, а за рахунок джерел фінансування служб автомобільних доріг в областях і саме вони повинні оплачувати виконані дорожні роботи, а не ДП «Харківський облавтодор» як генпідрядна організація у більшості випадків.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 1673029,59 грн., за виконані роботи ТОВ "Колор С.І.М." та які були сплачені позивачем на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року та постанови ВГСУ від 15.04.2014 року.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження встановлених із відповідачем правовідносин, доказів про укладення між вказаними сторонами договору підряду на виконання робіт з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення, які є обов'язковими у сфері ремонту та експлуатації автомобільних доріг загального користування та є підставою для звертання у порядку позовного провадження.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Всупереч згаданим нормам, позивачем не було надано до суду доказів того, що позивач знаходиться з відповідачем у законних правовідносинах у сфері поточного ремонту автомобільних доріг державного значення в Харківській області, зокрема: між сторонами укладено письмові договори на виконання робіт, вказані будівельні роботи замовлялися відповідачем, були прийняти ним як виконані та підписані акти приймання виконаних будівельних робіт.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ст. 1191 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Проте, суд критично ставиться до таких тверджень позивача, оскільки право зворотної вимоги (регрес) - це вимога кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоди) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому.
З аналізу вищевикладеного слідує, що необхідною умовою для застосування регресу є вина.
Однак, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено у встановленому порядку неправомірності дій чи протиправної поведінки відповідача у несплаті ним грошових коштів за виконані ТОВ "Колір С.І.М." роботи з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення, у зв'язку з чим, відповідач не є в розумінні ч.1 ст.1191 ЦК України винною особою, право регресу вимоги до якої перейшло до позивача, який виплатив відшкодування за вказані роботи ТОВ "Колір С.І.М.".
В даному випадку, саме постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2013 року було встановлено, що боржником за невиконане зобов'язання щодо оплати робіт з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення Київ-Харків-Довжанськ км 395+064 - км 516+000 та Харків-Щербаківка км 10+000-км 38+500 у Харківській області в частині нанесення горизонтальної дорожньої розмітки є Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України, оскільки, позивач свої зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт не виконав, в зв'язку з чим останнім створена заборгованість в розмірі 1640768,40 грн., колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Колор С.І.М." до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України про стягнення основного боргу в сумі 1637768,40 грн. та 5124,59 грн. відсотків річних є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За таких обставин, господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем не було надано до суду доказів того, що позивач знаходиться з відповідачем у законних правовідносинах у сфері поточного ремонту автомобільних доріг державного значення в Харківській області, також не було доведено у встановленому порядку неправомірності дій чи протиправної поведінки відповідача у несплаті відповідачем грошових коштів за виконані ТОВ "Колір С.І.М." роботи з поточного ремонту автомобільних доріг державного значення, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право зворотньої вимоги ( регресу) в порядку ст.1191 ЦК України, тому суд приходить до висновку, що право позивача не порушено, а тому виключає право звернення до суду з відповідним позовом у відповідності до ст. 1 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача 1673029,59 грн. в порядку регресу задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 58, 124, 129 Конституції, ст.ст. 22, 11, 509,1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -
В задоволені позову відмовити.
Повне рішення складено 07.11.2014 р.
Суддя Н.С. Добреля