Справа №22-ц/791/2858/2014р. Головуючий в І інстанції Стамбула М.І.
Категорія: 27 Доповідач: Кутурланова О.В.
2014 року жовтня місяця 28 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Кутурланової О.В.
Суддів Приходько Л.А.
Майданіка В.В.
При секретарі Мироненко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 31 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В квітні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 804/6/08/2007/840к/2534 від 30.08.2007 року та договором про внесення змін та доповнень до нього №804/2012/980к/3199 від 15.08.2012 року, внаслідок чого утворилася заборгованість, розмір якої станом на 06.03.2014 року складає 70607,84 грн., яка підлягає стягненню на користь банку.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 31 липня 2014 року позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» 70607,84 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором № 804/6/08/2007/840к/2534 від 30.08.2007 року та договором про внесення змін та доповнень №804/2012/980к/3199 до кредитного договору 804/6/08/2007/840к/2534 від 30.08.2007 року, а також 706,07 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником порушено умови кредитного договору та договору про внесення змін та доповнень до нього щодо порядку та строків сплати заборгованості, що є підставою для стягнення з позичальника на користь банку заборгованості за вказаними угодами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на досліджених судом доказах та нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Судом вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.08.2007 року між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 804/6/08/2007/840к/2534 , за умовами якого банк надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 29000 доларів США, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 12,99% річних на суму залишку заборгованості та кінцевим строком повернення коштів до 30.08.2035 року (а.с.6-7).
15.08.2012 року між сторонами укладено договір №804/2012/980к/3199 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до якого банк з метою погашення позичальником прострочених відсотків та комісій за кредитним договором 804/6/08/2007/840к/2534 від 30.08.2007 року надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 60608,92 грн. за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних та кінцевим строком повернення коштів до 20.07.2017 року (а.с.8-12).
30.08.2007 року в забезпечення належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань між сторонами укладено договір іпотеки № 804/6/08/2007/840к/2534, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.15-16).
Внаслідок порушення позичальником взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати передбачених договорами відсотків, у нього станом на 06.03.2014 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 70607,84 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 55923,27 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 10718,62 грн., пені за порушення строків платежів по кредиту та відсоткам в сумі 1169,79 грн. та штрафу в сумі 2796,16 грн.
Отже, зважаючи на те, що позичальник порушив умови кредитного договору та договору про внесення змін та доповнень до нього щодо порядку та строків повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором відсотків, при цьому вимога позивача про сплату заборгованості, направлена на адресу позичальника залишена ним без уваги (а.с.17), суд дійшов вірного висновку про наявність визначених ст.ст.526,1050 ЦК України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги, як необгрунтовані законом, доказами та такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 31 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді