Справа № 732/1542/14
Провадження № 2/732/418/14
31 жовтня 2014 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючої: судді - Лиманської М.В., секретарі - Шевеленко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Макишинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, треті особи на боці відповідача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Реєстраційна служба Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області та Городнянська районна державна нотаріальна контора Чернігівської області, про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку з побутовими та господарськими спорудами в порядку спадкування за заповітом,-
Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просить визнати за ними право власності на 1/3 частину житлового будинок з побутовими та господарськими спорудами, розташованими в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом від 21.02.2001 року після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1/9 частині домоволодіння кожному позивачеві..
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивачі, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, не можуть отримати свідоцтво на спадкове майно в нотаріальній конторі. Будинок мав статус „колгоспного двору" і право власності спадкодавців визначалось за даними погосподарських книг, що велись в сільській раді. За відсутності належно оформленого на ім'я спадкодавця правовстановлюючого документа і реєстрації будинку в органах БТІ нотаріус не уповноважений видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
У судове засідання сторони і треті особи особи не з'явились, сторони подали письмові клопотання про розгляд справи без їх участі.
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник позивачки ОСОБА_1 письмово позовні вимоги підтримали (а.с.37-38, 40-41), представник відповідача - Макишинський сільський голова позовні вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує (а.с. 43)
Згідно положень ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник третьої особи - Реєстраційної служби Городнянського РУЮ надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі (а.с.39).
Третя особа -Державний нотаріус Городнянської районної державної нотаріальної контори, надавши для дослідження в судовому засіданні спадкову справу, своєї вираженої згоди на участь у справі не заявив, а тому у відповідності до ч.3 ст. 36 ЦПК України її відсутність в судовому засіданні не є перешкодою у розгляді справи.
В силу частини 2 статті 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши усі наявні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Макишин Городнянського району Чернігівської області у віці 78 років померла ОСОБА_4 (а.с.12), ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 року у м. Чернігів помер ОСОБА_5 (а.с.13).
Згідно довідок виконкому Макишинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області за даними погосподарських книг домоволодіння, розташоване в с. Макишин Городнянського району Чернігівської області по вул. Боженка,6 обліковувалось як колгоспний двір та станом на 01.07.1990 року в цьому будинку були постійно зареєстровані та проживали ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та їм належало по 1/3 частину домоволодіння кожному.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року N20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України "Про власність" застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні..
Письмовими доказами підтверджено, що за життя ОСОБА_4 21.02.2001 року склала заповіт (а.с.14), яким все своє майно заповіла ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
За даними дослідженої в судовому засіданні спадкової справи №273 від 12.09.2002 року (а.с. 46-53) вбачається, що позивачі в установленому законом порядку за заповітом прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4.
Згідно вимог статті 534 ЦК УРСР, яка діяла на момент складання ОСОБА_4 заповіту, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно вимог ст.549 ЦК УРСР, яка діяла на момент смерті ОСОБА_4, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У відповідності до приписів ст.100 ЦК УРСР у особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. Згідно ст.101 ЦК УРСР в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).
За правилами ст.ст. 120,123 ЦК УРСР /в редакції, що діяла до 16.12.1993 р./, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності в рівних частках.
Враховуючи досліджені докази, суд прийшов до об'єктивного висновку, що 1/3 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 до припинення цивільної правоздатності, тобто до смерті, фактично належало ОСОБА_4.
Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна. За відсутності таких документів на ім'я спадкодавця позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про спадщину в нотаріальній конторі.
Суд бере до уваги особливість забудови спірного будинку, який було збудовано в системі колгоспного двору у 1937-1960 роках. Приймає до уваги положення ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року N 1952-IV, згідно з яким права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
А тому за відсутності підстав вважати дане домоволодіння самочинно збудованим майном, суд вбачає об'єктивні підстави для задоволення позовних вимог, з переведенням прав померлої ОСОБА_4 на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 174, 152, 197, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.100-101, 120,123, 529, 534, 549, 560 ЦК УРСР, ст.ст.328, 331, 392 ЦК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 сергійовича та ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом від 21.02.2001 року на 1/3 частину житлового будинку з побутовими та господарськими спорудами по АДРЕСА_1, зазначені в технічному паспорті на житловий будинок під літерами: А-1 житловий будинок з а-1 верандою, загальною площею 55,7 кв.м. в тому числі житловою площею 17,0 кв.м., погріб, Б-1 сарай, В-1 сарай, 1.2 огорожа, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, по 1/9 частині кожному позивачу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.В.Лиманська