Номер провадження № 22ц- 791/2071/2014 Головуючий в 1 інстанції Сіденко С.І.
Категорія 42 Доповідач Фурман Т.Г.
2014 року жовтня місяця 21 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Фурман Т.Г.
Суддів:Пузанової Л.В.
Чиркової К.Г.
При секретарі:Бараш Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Брилівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2014 року в справі за позовом Брилівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до комунального підприємства „Територіально-виробниче об'єднання Брилівської селищної ради» та Брилівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання усунути перешкоди у здійснені права користування квартирою та вчинення певних дій, -
У серпні 2013 року Брилівська селищна рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення, посилаючись на те, що до об'єктів комунальної власності Брилівської територіальної громади входить житловий будинок АДРЕСА_3.
Наймачем квартири №1 у вказаному будинку була ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. За вказаною адресою зареєстрованих осіб, крім померлої, не було.
Посилаючись на те, що в цій квартирі без належних правових підстав проживає ОСОБА_5, яка не бажає добровільно звільнити житло, позивач просив виселити відповідачку із цього помешкання без надання їй іншого житлового приміщення.
У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право користування спірною квартирою, оскільки вселилася в це житло на правах члена сім'ї наймача, іншого житла не має, та просила зобов'язати Брилівську селищну раду та КП "Територіально-виробниче об'єднання Брилівської селищної ради" усунути перешкоди у здійсненні права користування житлом, та зобов'язати КП "Територіально-виробниче об'єднання Брилівської селищної ради" укласти з нею договір житлового найму цього приміщення.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2014 року у задоволенні позову Брилівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено за необґрунтованістю заявлених вимог.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право користування квартирою АДРЕСА_1.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі Брилівська селищна рада Цюрупинського району Херсонської області просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 доводи апелянта не визнала, рішення суду просить залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, та частково задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що ОСОБА_5 на законних підставах займала та займає спірну квартиру, а відтак не може бути виселена з неї відповідно до вимог ч.3 ст. 116 ЖК України, тому вимоги позивачки за зустрічним позовом щодо визнання за нею права користування спірною квартирою є законними, а первісний позов є безпідставним.
Проте, з таким висновком суду погодитись на можна з наступних підстав.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області від 25.06.1996 року № 251 "Про передачу в комунальну власність Брилівської селищної Ради народних депутатів житлового фонду державного будівельно-монтажного підприємства "Херсонводбуд", розташованого в с. Брилівка" та рішення Брилівської селищної ради від 07.02.1996 року у комунальну власність селищної ради передано майно державного будівельно-монтажного підприємства "Херсонводбуд" у тому числі 70 квартирний будинок за адресою: АДРЕСА_3. /а.с.9,10/.
Рішенням ХІІІ позачергової сесії Брилівської селищної ради шостого скликання № 104 від 30.06.2011 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності Брилівської територіальної громади, до складу якого входить житловий будинок АДРЕСА_3. /а.с.5/.
Наймачем квартири №1 в зазначеному вище будинку на законних підставах з 25.09.1982 року була ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Інші особи, крім померлої, за вказаною вище адресою не зареєстровані. Квартира не приватизована.
ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_6, проживає в цій квартирі, своє право на користування житлом обґрунтовує тим, що вселилася на законних підставах, як член сім'ї наймача, ця квартира є постійним місцем її проживання, іншого житла не має, з наймачем вела спільне господарство.
Заперечуючи проти доводів позивачки за зустрічним позовом, відповідачі зазначали, що квартира АДРЕСА_1, є комунальною власністю територіальної громади, за життя наймач ОСОБА_6 до селищної ради з письмовою заявою на вселення своєї доньки не зверталася, в цій квартирі наймач до кінця свого життя проживала разом з чоловіком, який після її смерті виїхав в іншу місцевість. Крім того, у ОСОБА_5 на час смерті матері було інше житло, яким вона розпорядилася на власний розсуд, тим самим погіршивши свої житлові умови.
У підтвердження надані докази, які свідчать про те, що 18.07.1996 року ОСОБА_5 прибула з с. М.Олександрівка Скадовського району Херсонської області в смт. Брилівка Цюрупинського району Херсонської області. З 07.10.1996 року вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. В липні 2008 року вона звернулася до Брилівської селищної ради із заявою з проханням прописати в її квартиру № 68 сина ОСОБА_7, а 21.07.2008 року подала заяву про зняття її з реєстраційного обліку у зв'язку з виїздом у іншу місцевість. Квартира АДРЕСА_2, 18.03.2009 року була приватизована сином позивачки, а 20.04.2009 року продана ним ОСОБА_8 /а.с.54,139,145, 146,147/.
Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_5 на час смерті матері мала інше житло, в якому була прописана і цим житлом вона розпорядилася на власний розсуд.
Докази на підтвердження того, що за життя ОСОБА_6 надавала письмову згоду, або у будь-який інший спосіб висловлювала таку згоду на вселення дочки в спірну квартиру не надані та судом не встановлені.
Посилання ОСОБА_5 на те, що вона з матір'ю вела спільне господарство належними і допустимим доказами не доведені.
Довідки селищної ради № 89 від 19.12.2006 року та № 111 від01.09.2008 року, на які посилається ОСОБА_5, не доводять її право користування спірною квартирою.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 3 ст. 47 Конституції ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 109 ЖК України виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст.116 ЖК України особи, які самоправно зайняли житлове приміщення виселяються без надання їм іншого житлового приміщення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови № 2 від 12.04.85 року із змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Оскільки ОСОБА_5 належними та допустимим доказами не довела, що під час її вселення у спірну квартиру був дотриманий встановлений чинним законодавством порядок, колегія суддів приходить до висновку, що вона не набула право користування цим житловим приміщенням, а тому позивач за первісним позовом, як власник спірного майна, має право вимагати її виселення без надання іншого житлового приміщення.
За наведених вище обставин рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову з ухваленням в цій частині нового рішення про виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та у відмові у задоволенні зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_5 права користування квартирою.
Судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі ст. 391 ЦК України, ч. 3 ст. 47 Конституції України, ст. 109, ч. 3 ст.116 ЖК, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в постанові № 2 від 12.04.85 року„Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Брилівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області задовольнити частково.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов Брилівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області до ОСОБА_5 задовольнити, виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
У задоволенні зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_5 права користування квартирою АДРЕСА_1 - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 судові витирати:
- на користь Брилівської селищної ради Цюрупинського району Херсонської області в розмірі 133,80 грн.,
- в дохід держави в розмірі 102,70 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: