Номер провадження: 22-ц/785/6685/14
Головуючий у першій інстанції Рідник І. Ю.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
24.10.2014 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.,
при секретарі - Колмакові В.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа Комінтернівська селищна рада Комінтернівського району Одеської області про відновлення права на користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи Комінтернівська селищна рада Комінтернівського району Одеської області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованих споруд та поновлення меж земельної ділянки,
12.03.2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, який остаточно уточнила, просила відновити межі її земельної ділянки згідно акта наділу земельної ділянки загальною площею 840 кв.м. від 15.10.1985 року; зобов'язати відповідачів не чинити їй перешкод у встановленні меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, що знаходиться в неї у користуванні, зобов'язати землевпорядника Комінтернівської селищної ради виміряти її земельну ділянку, згідно акта про встановлення її меж від 15.10.1985 року площею 840 кв.м., де 16,8 м по фасаду на 50 м довжини та 16,8 м ширини в городі, з встановленням- відновленням межових знаків.
19.04.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, знесенні самовільно збудованих споруд та поновлення меж земельної ділянки.
Ухвалою суду від 18.07.2012 року позовні заяви об'єднані в одне провадження.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Одеси від 20.05.2014 року частково задоволено позов ОСОБА_5 Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкод у встановленні меж земельної ділянки, загальною площею 840 кв.м. по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, що знаходиться в користуванні ОСОБА_5 В задоволенні решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованих споруд та поновлення меж земельної ділянки.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині задоволення позову про усунення перешкод в здійсненні права власності скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5
У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині задоволення позову про усунення перешкод в здійсненні права власності скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5
Рішення суду в іншій частині про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки, а також про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 не оскаржено.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, 28.01.1980 року правлінням колгоспу ім.ХХ з'їзду КПРС (протокол №2) розглянута та задоволена заява ОСОБА_8 про вилучення частини її присадибної земельної ділянки (без зазначення розміру) по АДРЕСА_2 для передачі ОСОБА_9 у зв'язку з оформленням на нього договору дарування частини будинку з надвірними господарськими будівлями.
11.06.1985 року ОСОБА_5 отримала в Комінтернівській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 що залишився після смерті ОСОБА_9, розмір земельної ділянки, що рахувався за спадковим будинком, право власності на якій оформлювалося за ОСОБА_9 вже після його смерті у листопаді 1984 року, згідно технічної документації на будинок та довідки-характеристики, що виготовлялася для отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, становив 758 кв.м.
Рішенням зборів уповноважених колгоспу ім. XX з'їзду КПРС від 15.10.1985 року протокол №3, затвердженого рішенням виконкому Комінтернівської селищної Ради народних депутатів від 26.11.1985 року №66, ОСОБА_5 передана в користування земельна ділянка площею 840 кв.м. по АДРЕСА_1 та рішенням виконкому Комінтернівської районної Ради народних депутатів №67 від 13.03.1986 року надано дозвіл на забудову цієї земельної ділянки, видано будівельний паспорт та складено акт про винесення в натурі меж земельної ділянки.
ОСОБА_3, ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.
При цьому ОСОБА_3 як власник сусіднього будинку АДРЕСА_1 розташованого на суміжній з позивачем земельній ділянці, користується присадибною земельною ділянкою без оформлення прав на земельну ділянку, щодо якої відсутня земельна реєстрація.
Земельна ділянка площею 0.100 га по АДРЕСА_3 Комінтернівського району Одеської області, згідно копії державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №019757, зареєстрованого Комінтернівською селищною радою в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №48 від 19.07.2001 року, належить на праві власності ОСОБА_10 (нині померлому).
ОСОБА_2, яка є спадкоємицею за законом першої черги свого померлого чоловіка ОСОБА_10, свідоцтво про право на спадщину та правовстановлюючі документи на земельну ділянку в установленому законом порядку не отримала.
Суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у встановленні меж земельної ділянки, однак погодитися із таким висновком суду не можна.
Вбачається з матеріалів справи, підтверджено висновком судової будівельно - технічної експертизи від 14.11.2013 року, що між земельними ділянками сторін у справі встановлені огорожі, однак фактичні площі та межі земельних ділянок не відповідають тим документам, які визначають для кожного площу належної до користування земельної ділянки.
Так, фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають межі та площі земельної ділянки за Державним актом на право приватної власності на землю від 19.07.2001 року, фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_5 не відповідають межі та площі земельної ділянки за будівельним паспортом на забудову земельної ділянки, а щодо земельної ділянки ОСОБА_3 встановити відповідність розміру та меж земельної ділянки документації взагалі не виявилося можливим.
Таким чином, встановленим є те, що межі земельних ділянок є фактично встановленими, однак площа не відповідає тим документам, які визначають право користування ними.
Нормами ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно із ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.11.2013 року вбачається неможливість зробити висновок про переміщення фактичних меж земельних ділянок в жодну із сторін через відстуність межових знаків, які свідчать про винос точок меж ділянок в натурі із прив'язкою до єдиної геодезичної системи координат, надати відповіді на питання, чи мав місце самозахват земельної ділянки ОСОБА_5 з боку ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 неможливо (а.с.180).
Одним із принципів законності судового рішення є можливість його реального виконання.
Спосіб, який обрано позивачкою не відновлює її прав, а вирішення судом про зобов'язання відповідачів не чинити перешкоди у встановленні меж земельної ділянки виключає можливість виконання рішення суду, оскільки судом не визначено, та не встановлено ким із відповідачів і в якому обсязі порушено право позивачки на користування земельною ділянкою, в який спосіб повинні бути відновлені межі земельної ділянки ОСОБА_5 при тому, що експертизою питання про це визначено не було.
Також судом не встановлено які саме перешкоди кожний із відповідачів створює для позивачки.
Фактично у такий спосіб судом вирішено про встановлення нових меж земельної ділянки, що не підвідомче суду.
Таким чином, обставини справи та висновок експертизи свідчить про те, що між сторонами виник спір з приводу користування земельними ділянками, а тому зобов'язання не чинити перешкод у встановленні меж земельної ділянки не є належним способом захисту прав при виниклих відносинах.
За таких обставин рішення суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, тому підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з огляду на викладені обставини.
Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 травня 2014 року про зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3 усунути перешкоди у встановленні меж земельної ділянки скасувати, ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкоди у встановленні меж земельної ділянки АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: