29 жовтня 2014 року Справа № 876/8078/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Кухтея Р.В., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
третьої особи ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2014 року про закриття провадження у справі за її позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області, Дрогобицького міського відділу Львівської філії ДП «Центр державного земельного кадастру», третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення,
29 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати пп. 2.7 п. 2 ухвали Дрогобицької міської ради Львівської області від 15.06.2004 року № 338 «Про безоплатну передачу у власність громадянам земельних ділянок» площею 683 м2 для ведення садівництва ОСОБА_3
Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2014 року провадження у справі № 1306/6932/2012 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження її розгляду, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що предметом позову є рішення органу місцевого самоврядування. Оскільки Дрогобицька міська рада законодавцем віднесена до суб'єктів владних повноважень і діяльність останньої входить до системи публічно-правових відносин, то оскарження її рішень (нормативно-правових чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до компетенції адміністративних судів.
Третя особа ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Інші особи, які беруть участь у справі, виклик апеляційного суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що земельна ділянка, яку оспорює ОСОБА_2, належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується судовим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.11.2009 року у справі № 2-91/09, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17.05.2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 01.11.2010 року.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виникає спір про право цивільне, а відтак, і захищати своє право та інтерес позивач повинен у способи, визначені ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.
Такі висновки судді першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи і нормам процесуального права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України в п. 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Як безспірно встановлено судом, державний акт серії ЯА № 335996 від 24.02.2005 року на право приватної власності на землю ОСОБА_3 видано на підставі ухвали сесії Дрогобицької міської ради від 15.06.2004 року № 338, тобто на підставі рішення, яке оспорюється. Крім того, на вказану земельну ділянку ОСОБА_1, на підставі договору дарування частини земельної ділянки, отримав державний акт серії ЯД № 455945, який посвідчує його право власності на спірну земельну ділянку.
Зазначене рішення, яке є актом індивідуальної дії, вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме після одержання власником земельної ділянки документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.
Відтак апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені ст. 152 Земельного кодексу України та 16 ст. Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про закриття провадження у даній справі, прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального права, а отже апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2014 року у справі № 1306/6932/2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Р.В.Кухтей
Л.П.Іщук
Ухвала у повному обсязі складена 30 жовтня 2014 року.