30 жовтня 2014 року Справа № 155637/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Макарика В.Я.
суддів Большакової О.О.,
Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2012 року у справі № 2-а-4598/11 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23 грудня 2010 року до 30 червня 2011 року у розмірі 4602,50 грн.,-
26 липня 2011 року ОСОБА_2 звернулася з позовом у Тисменицький районний суд до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА про визнання неправомірними дії управління щодо відмови виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років на суму 4602,50 грн.. Стягнути з відповідача недоотриману грошову допомогу відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» до рівня не менше від прожиткового мінімуму на місяць за період з грудня 2010 року по 01.07.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не застосовано положення ст. ст. 41-43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА Івано-Франківської області щодо невиплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до ст.. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 23 грудня 2010 року до 30 червня 2011 року. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА Івано-Франківської області нарахувати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у повному обсязі відповідно до ст.. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 23 грудня 2010 року до 30 червня 2011 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, визначеному ст.. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», ст.. 21 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік» та виплатити їй недораховану суму, з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено. Постанову звернуто до негайного виконання.
Дану постанову мотивовано тим, що у спірних правовідносинах слід застосовувати Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за аналогією закону.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Встановлено, що позивач - ОСОБА_2, є матір'ю малолітньої ОСОБА_3, дата народження якої ІНФОРМАЦІЯ_1 та перебуває на обліку у відповідача як працююча особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Відповідно до частини 2 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що виплата допомоги до по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється щомісячно. Таким чином, право особи на її отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняються з моменту виплати певних сум, а тому після отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку щомісячно в неналежному розмірі позивач має змогу звернутись до суду за захистом своїх прав. Рішення про призначення одноразової грошової допомоги при народженні дитини приймається після отримання відповідної заяви, а виплата здійснюється щомісячно протягом одного року.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з принципу юридичної визначеності, суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 99 КАС України.
Позовні вимоги позивачем заявлено за період з грудня 2010 року по 01 липня 2011 року.
Враховуючи, що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів 26 липня 2011 року, позовні вимоги за період з грудня 2010 року по 25 січня 2011 року включно - знаходяться поза межами річного строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом апеляційної інстанції не встановлено.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.
Отже, виходячи із обставин справи та із змісту ст. ст. 99, 100 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративний позов ОСОБА_4 до департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій слід залишити без розгляду в частині позовних вимог за період з грудня 2010 року по 25 січня 2011 року включно.
Щодо решти позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Зокрема, змінами до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено статті 40-44.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Водночас частиною другої статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI та частиною третьою статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 на виконання Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (пункт 1 Порядку). Нові акти Уряду на виконання статті 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не приймалися.
Крім того, за змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 158-160, 195, 197, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА задовольнити.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2012 року в справі № № 2-а-4598/11 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з грудня 2010 року по 25 січня 2011 року включно - залишити без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА про визнання дій неправомірними, стягнення невиплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі визначеному ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 26 січня 2010 року по 01 липня 2011 року, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки та проведених виплат.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Тисменицької РДА здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі визначеному ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за період з 26 січня 2010 року по 01 липня 2011 року, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки та проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Я. Макарик
Судді О.О. Большакова
Т.І. Шинкар