Справа: № 810/2147/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
21 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
при секретарі Авраменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В квітні 2014 року Комунальне підприємство "Ірпіньводоканал" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001752204 від 17.12.2013.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від від 29 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.12.2013 №0001752204.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в листопаді 2013 року посадовою особою Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі наказу від 22.11.2013 №366, згідно п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства "Ірпіньводоканал" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Постачпром" за період з 01.01.2013 по 31.01.2013.
За результатами перевірки, складено акт від 04.12.2013 № 1375/22-4/03362471 (а.с. 9-16).
Як вбачається з зазначеного акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2013 року на загальну суму 1288 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0001752204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1610 грн., з яких: 1288 грн. - за основним платежем та 322 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
Податковий орган дійшов висновку про завищення податкового кредиту на загальну суму 1288, 16 грн. за січень 2013 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що в квітні 2012 року між позивачем (Покупець) та ПП "Постачпром" (Продавець) укладено договір №ИВК-204 від 02.04.2012, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар (матеріали, обладнання), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених цим договором.
На підтвердження виконання операцій за вказаним договором позивачем надано копії рахунків від 08.01.2013 №2 на суму 4405,68 грн., від 10.01.2013 №3 на суму 2078,16 грн., від 23.01.2013 №10 на суму 1245,12 грн. (а.с. 21-23); банківських виписок станом на 09.01.2013, на 14.01.2013 та станом на 24.01.2013 (а.с. 24-26); податкових накладних від 09.01.2013 №2 на суму 4405,68 грн., від 14.01.2013 №3 на суму 2078,16 грн., від 24.01.2013 №8 на суму 1245,12 грн. (а.с. 30-32); внутрішніх накладних від 11.01.2013 №28 на суму 351,90 грн., від 23.01.2013 №82 на суму 138,60 грн., від 23.01.2013 №83 на суму 138,60 грн., від 23.01.2013 №84 на суму 138,60 грн., від 23.01.2013 №86 на суму 138,60 грн., від 23.01.2013 №88 на суму 138,60 грн., від 23.01.2013 №90 на суму 138,60 грн., від 11.01.2013 №8 на суму 116,33 грн., від 11.01.2013 №7 на суму 2 595,28 грн., від 11.01.2013 №19 на суму 331,04 грн., від 11.01.2013 №18 на суму 153,30 грн., від 11.01.2013 №15 на суму 60,49 грн., від 11.01.2013 №13 на суму 45,91 грн., від 11.01.2013 №10 на суму 226,10 грн., від 11.01.2013 №9 на суму 265,10 грн., від 16.01.2013 №35 на суму 18,25 грн., від 31.01.2013 №124 на суму 137,60 грн., від 16.01.2013 №37 на суму 4,65 грн., від 11.01.2013 №17 на суму 58,40 грн., від 11.01.2013 №16 на суму 74,45 грн., від 22.02.2013 №277 на суму 305,75 грн. (а.с. 73-92);
На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором укладеним між позивачем та ПП "Постачпром", оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.
Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Колегія суддів зазначає, що на момент укладання договору ПП "Постачпром" у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось податковим органом.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на акт перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.09.2013 №513/26-54-22-05-07/32824713 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Постачпром" щодо відображення господарських відносин з ТОВ "Катрейд" за період з 01.01.2013 по 31.01.2013, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що дії по проведенню зустрічної звірки ПП "Постачпром" і дії щодо оформлення результатів зазначеної звірки у формі акту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вчинені не були, оскільки зазначений акт складено у зв'язку з встановленням факту, що не давав змогу провести зустрічну звірку контрагента позивача, а саме, у зв'язку з встановленням відсутності ПП "Постачпром" за його місцезнаходженням.
Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 28 жовтня 2014 року.
Головуючий суддя: Н.В. Безименна
Судді: В.О. Аліменко
А.Ю. Кучма
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.