03 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Крижанівської Г.В.,
при секретарі Івченко О.М.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 серпня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЕСУ» про відшкодування моральної шкоди, -
В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ЕСУ» про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ЕСУ» про відшкодування моральної шкоди визнано такою, що не подана та повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, розглянути справу по суті та стягнути з ТОВ «ЕСУ» користь апелянта 220 000 грн. моральної шкоди.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він є інвалідом, копію відповідного свідоцтва подавав суду, відтак від сплати судового збору його звільнено.
Зазначає, що ніяких недоліків в позовній заяві не існує, а підстав для звернення до суду з позовною заявою на державній мові він не вбачає.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЕСУ» про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою суду від 13 березня 2014 року позивачу було надано строк для усунення недоліків заяви (5 днів з дня отримання позивачем ухвали), оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст. 7, 119 Цивільного процесуального кодексу України.
Унікальний номер справи: 755/7157/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13430/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Вернидубов Я.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що копію ухвали про усунення недоліків позивач отримав 21 липня 2014 року, станом на 11 серпня 2014 року недоліки у повному обсязі не усунуто, таким чином вимоги ухвали суду від 13 березня 2014 року повністю не виконано.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 121 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, оскільки від сплати судового збору ОСОБА_1 звільнений, виконати вимоги ухвали від 13.03.2014 р. в частині надання належно оформленої позовної заяви він був зобов'язаний.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що фактично вказані вимоги наданими 30.07.2014 р. та 04.08.2014 р. доповненнями до позовної заяви позивачем не виконано, оскільки ці доповнення, як і позовна заява, та є такими, що не відповідають вимогам до процесуальних документів, є неприпустимими щодо змісту та норм суспільної моралі, замість обґрунтування позовних вимог містять нецензурну лексику та наклеп і образина адресу судді суду першої інстанції, а також судової системи в цілому, вказівки органам державної влади.
Вищевказане свідчить про неповагу ОСОБА_1 до суду та поширення інформації письмово з метою завдання шкоди авторитету суддів.
Відповідно до ч 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 26 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Згідно ст. 29 Закону України «Про звернення громадян», нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захистузаконнихінтересівгромадян,притягнення порушників до відповідальності.
Крім того, при складанні будь-яких документів необхідно дотримуватись вимог Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. А саме: документи оформлюються на чистому папері формату «А4» (210 х 297 мм). Подання до суду документів, складених на чернетках, є недопустимим.
Відносно доводів апеляційної скарги, що апелянт не вбачає підстав для подання позовної заяви на українській мові, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, відповідно мовою цивільного судочинства в Україні також є українська мова, що зумовлює звернення до суду та всіх державних органів на державній мові.
Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для визнання позовної заяви ОСОБА_1 такою, що не подана та її повернення позивачу.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: