30 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2565/14
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу,
У липні 2014 року управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні звернулося до суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні щодо визнання дій протиправними та скасування постанови від 21 травня 2014 року ВП №37791484 про накладення штрафу в сумі 680 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 07 травня 2013 року постановою про відкриття виконавчого провадження позивачу надано семиденний строк для добровільного виконання виконавчого листа від 17 квітня 2013 року у справі № 2а-6593/11 та зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також провести відповідні виплати за період з 22 березня 2011 року по 23 липня 2011 року. За невиконання рішення у визначені строки, 21 травня 2014 року державним виконавцем підрозділу ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні Савицьким Д.В. винесено постанову про накладення на УПФУ штрафу у розмірі 680 грн. Не погоджуючись із накладенням штрафу, позивач зазначає, що виплати вказаної категорії громадян фінансуються з Державного бюджету. Надбавки до пенсії за минулі роки на підставі судових рішень не передбачені в Державному бюджеті України на поточний рік, а тому відсутня вина позивача у невиплаті зазначеної допомоги, а відтак і підстави для накладення штрафу. До того ж, у адміністративному позові позивачем вказано на порушення відповідачем строків притягнення УПФУ до відповідальності у вигляді штрафу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулося з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у місті Херсоні знаходиться виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 17 квітня 2013 року № 2а-6593/11, виданого Суворовським районним судом м. Херсона про зобов'язання УПФУ у м. Херсоні здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком із розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 22 березня 2011 року по 23 липня 2011 року.
07 травня 2013 року на підставі заяви стягувача та ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання рішення. Вказана постанова направлена позивачу.
14 червня 2013 року УПФУ надіслано до ВДВС лист, зі змісту якого слідує, що УПФУ виконано рішення суду в частині нарахування ОСОБА_2 надбавки до пенсії. Також УПФУ зазначило, що виконання рішення суду в частині виплати заборгованості є неможливим, оскільки виплати вказаної категорії громадян фінансуються з Державного бюджету України, яким не передбачено такі виплати на поточний рік.
У зв'язку з невиконанням рішення суду в частині виплати надбавки до пенсії у ході примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем 21 травня 2014 року винесено постанову про накладення на УПФУ у місті Херсоні штрафу у розмірі 680 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили без поважних причин, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій державного виконавця та скасування спірної постанови.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно до вимог ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до вимог ст.75 Закону України «Про виконавче провадження».
Вимогами ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно до вимог ч.1 ст.89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №37791484 від 07 травня 2013 року по виконавчому листу №2а-6593/11 проведено нарахування ОСОБА_2 надбавку до пенсії. Проте зазначені виплати не були фактично проведені у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на рахунках позивача, які не були перераховані Пенсійним фондом України.
Відповідно до положень пп.4 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, основними завданнями управління, зокрема, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Тобто, виплати пенсій та інших виплат здійснюються районним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Підпунктом 2 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року встановлено, що планування у відповідному регіоні доходів та видатків коштів Фонду віднесено до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.
З наведеного вбачається, що до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в районах питання планування доходів та видатків не віднесено, а виплати пенсій та інших платежів, управління здійснює виключно у межах фінансових ресурсів, виділених Пенсійним фондом України.
Враховуючи викладене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку виконати судове рішення в цій частині.
Накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більше ускладнює його фінансове становище та ще більше утруднює виконання судового рішення про виплату доплати до пенсії.
У зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів, Верховною Радою України 05 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до положень ч.1 ст. 3 якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Тобто списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.
Посилання суду першої інстанції на відповідні рішення Європейського суду з прав людини щодо неможливості посилання державним органом при виконанні судових рішень на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань безпідставні, оскільки у даному випадку мова не йде про звільнення позивача від виконання рішення суду, а про оцінку причин такого невиконання та про наявність підстав для накладення штрафу.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність відповідного бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум у позивача на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року по справі №К/9991/45657/12.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні Савицького Д.В. від 21.05.2014 року серії ВП № 37791484 про накладення штрафу в розмірі 680, 00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький