Справа №613/595/14-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/790/1224/14 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
30 жовтня 2014 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
потерпілих - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Харківської області кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 3 липня 2014 р.,
Вказаним вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець п.Адрасман Аштського району Ленінобадської області республіки Таджикістан, громадянин України, з вищою освітою, вдівець, працюючий механіком в ТОВ «АВТО-ОВІ», раніше не судимий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Присуджено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в сумі 586гривень 80 копійок за проведення експертизи технічного стану автобуса, за проведення автотехнічних експертиз - в сумі 1173 гривень 60 копійок, а також комплексної металознавчої та автотехнічної експертиз у розмірі 2058 гривень.
На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 р., ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання.
Як встановив суд, о 18 годині 5 хвилин 9 листопада 2013 р. ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автобусом «Атаман А-09302», рухався по вул. Мерефянське шосе м. Харкова зі сторони пр. Гагаріна у напрямку вул. Сімфіропольське шосе зі швидкістю 70 км/год.
В районі перехрестя з вул. Ленкоранською, ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 б), 12.3, 12.4 та 18.1 Правил дорожнього руху України та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який в цей час рухався по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу його руху.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №358-ая/13 від 13 січня 2014 р., ОСОБА_9 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя у вигляді тупої травми грудної клітини, закритої тупої травми живота.
Окрім того, о 18 годині 30 хвилин 17 грудня 2013 р. ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автобусом «Богдан - А09202», рухався по автошляху «Харків-Охтирка» у напрямку м. Харкова зі швидкістю близько 60 км/год.
В районі 39 км+300 м, на території Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України та вчинив наїзд на задню частину напівпричепа «PACTON» до автомобіля «MAN -19.343» під керуванням ОСОБА_10 , який в цей час стояв на правому краю проїжджої частини по ходу його руху у попутному напрямку.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автобуса ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи №151-БГт/13 від 22 січня 2014 р., смерть ОСОБА_11 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді забійної рани, різаних ран, саден та розчавлення м'яких тканин в області обличчя, закритого перелому правої вилиці, перелом кісток основи черепу, крововиливу під м'які мозкові оболонки, забою-розчавлення речовини мозку.
Не погоджуючись із зазначенням рішенням, прокурор у кримінальному провадженні в апеляційній скарзі вказує на вчинення ОСОБА_7 тяжких злочинів, пов'язаних з порушенням правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_11 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
З наведених підстав апелянт просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, і необґрунтованим звільненням обвинуваченого від додаткового покарання, постановити новий вирок, яким призначити за ч.2 ст.286 КК України обвинуваченому покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_7 лише від призначеного основного покарання.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, а також пояснення обвинуваченого і потерпілої ОСОБА_8 , про можливість задоволення апеляційної скарги, обговоривши ці доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступного.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, вказаних у вироку, обґрунтовано доказами, здобутими в порядку передбаченому КПК України, які належним чином досліджені в судовому засіданні та оцінені районним судом, що в апеляційній скарзі не заперечується.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинення іншому потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Тому, районний суд правильно дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у межах санкції інкримінованої статті у вигляді позбавлення волі та застосувати до нього додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, районний суд, на порушення вимог справедливості, необґрунтовано звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного йому додаткового покарання.
Цей недолік колегія суддів, у відповідності до положень ч.2 ст.404 КПК України, вважає за необхідне усунути шляхом скасування вироку в цій частині і постановлення нового вироку виходячи з таких підстав.
Так, згідно ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році», особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, тобто питання про звільнення обвинуваченого від додаткового покарання в законі визначено альтернативно, що треба розуміти як необхідність суду в кожному провадженні вирішувати це питання індивідуально, належно його вивчивши і відповідним чином аргументувавши.
У вироку районного суду правильно встановлені обставини, які дають суду право звільнити обвинуваченого від призначеного йому покарання, оскільки на його утриманні є неповнолітня дитина, щодо якої ОСОБА_7 не позбавлений батьківських прав.
Однак, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання, на порушення вимог ст.. 65 КК України, поза увагою суду залишились характер суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими, кількість допущених порушень Правил дорожнього руху України, те, що діями обвинуваченого спричинені вищенаведені тяжкі наслідки, а також те, що ці злочини скоєні у невеликий проміжок часу.
Тому, колегія суддів вважає правильним і необхідним звільнити обвинувачено ОСОБА_7 лише від основного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», вважаючи, що таке рішення є справедливим, а призначення покарання у вигляді позбавлення керування транспортними засобами при його реальному відбуванні, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним кримінальних правопорушень.
З наведених підстав, апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні, підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням нового вироку.
Керуючись, ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів -
Апеляцію прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 3 липня 2014 р. щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання скасувати.
ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України призначити покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного йому основного покарання у вигляді позбавлення волі.
Вирок апеляційного суду Харківської області набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді