Справа № 369/11989/13-ц Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Провадження № 22-ц/780/5839/14 Доповідач у 2 інстанції Савченко
Категорія 1 30.10.2014
іменем України
30 жовтня 2014 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Савченка С.І.,
суддів Даценко Л.М., Мережко М.В.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз», Компанія з управління активами «Ексінор» про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності на нерухоме майно,-
У грудні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 6 лютого 2008 року між банком і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кошти в сумі 121169,45 доларів США для придбання облігацій, емітованих ТОВ «Укргаз» для будівництва житлової нерухомості, терміном на 20 років із розрахунку 12,89 % річних. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і позичальником ОСОБА_1 6 лютого 2008 року було укладено договір застави цінних паперів у вигляді облігацій ТОВ «Укргаз» в кількості 11032 штук на загальну вартість 330960 грн. Крім того, додатково між банком і позичальником 6 лютого 2008 року укладено договір застави майнових прав на об'єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_1. Вказував, що за умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит щомісячними платежами в розмірі не менше 1407,77 доларів США, однак починаючи із 10 грудня 2008 року не виконує цих обов'язків має прострочену заборгованість, що згідно умов кредитного договору дає банку право на дострокове стягнення боргу.
Посилаючись на ч.2 ст.1050 ЦК України, ст.589 ЦК України і ст.20 Закону України «Про заставу», умови кредитного договору і договорів застави, просив в рахунок погашення боргу за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави, а саме - звичайні іменні цільові облігації, емітовані ТОВ «Укргаз» у кількості 11032 штук, загальною номінальною вартістю 330960 грн., повний комплекс майнових прав, що надаються власнику цінних паперів, на які звертається стягнення, визнати за ПАТ «КБ «Надра» право власності на квартиру АДРЕСА_1, з метою оформлення права власності на квартиру визнати за банком право пред'явити для погашення ТОВ «Укргаз» облігації у кількості 11032 штук, загальною номінальною вартістю 330960 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 квітня 2014 року позов задоволено частково. В рахунок погашення боргу за кредитним договором в розмірі 883806,54 грн. звернуто стягнення на предмет застави - звичайні іменні цільові облігації, емітовані ТОВ «Укргаз», у бездокументарній формі у кількості 11032 штук, загальною номінальною вартістю 330960 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь банку судовий збір в розмірі 3441 грн. В решті позову відмовлено.
Позивач ПАТ «КБ «Надра» подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції і позов банку задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що у зв'язку із невиконанням позичальником кредитного договору, банк набув права не тільки на звернення стягнення на цінні папери, але і на предмет застави у вигляді майнових прав, які слід перевести на нього. Вважає, що відмова у визнанні за банком майнових прав фактично позбавляє банк вимагати від ТОВ «Укргаз» погашення лоту облігацій шляхом передачі інвестованої позивачем квартири.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 6 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Надра» і відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого позичальник отримав в банку для придбання цінних паперів ТОВ «Укргаз» з метою фінансування будівництва житла кредит в розмірі 121169,45 доларів США терміном на 20 років зі сплатою відсотків в розмірі 12,89 % річних (а.с.14-19). Повернення кредиту згідно п.3.3 договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом та відсотками в розмірі 1407,77 доларів США (а.с.15). Згідно п.4.2 договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і позичальником ОСОБА_1 6 лютого 2008 року укладено договір застави цінних паперів, за яким позичальник передав у заставу належні йому на праві власнсоті цінні папери у вигляді звичайних іменних безпроцентних облігацій, випущених ТОВ «Укргаз» у бездокументарній формі, код ISIN - UA102683ВВ04, серія В, у кількості 11032 штук, загальною номінальною вартістю 330960 грн. (а.с.34-36). Крім того, в цей же день 6 лютого 2008 року між банком і позичальником ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави майнових прав, за яким позичальник передав у заставу свої права вимоги власника 11032 облігацій ТОВ «Укргаз», належні йому на підставі договору бронювання об'єкта будівництва від 11 січня 2008 року та договору купівлі-продажу облігацій ТОВ «Укргаз» від 4 лютого 2008 року.
Також, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 не виконує обов'язків по погашенню кредиту щомісяця, покладених на нього умовами договору, із січня 2009 року припинив погашення кредиту, у зв'язку з чим банк скористався правом на дострокове повернення кредиту. Письмова вимога банку від 15 листопада 2013 року про дострокове повернення кредитних коштів та наслідки її невиконання у вигляді звернення стягнення на предмет застави залишена відповідачем без задоволення (а.с.52).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позичальник ОСОБА_1 не виконує передбачених кредитним договором обов'язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, що у свою чергу порушує права ПАТ «КБ «Надра», які підлягають до захисту шляхом дострокового повернення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Проте, задовольняючи позов частково і звертаючи стягнення на предмет застави у вигляді цінних паперів та відмовляючи у задоволенні решти вимог, суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.
Так, звернувши стягнення на заставлені цінні папери у формі облігацій ТОВ «Укргаз», суд не вказав спосіб, у який має відбуватися стягнення, що фактично унеможливлює виконання такого рішення.
Крім того, суд не врахував, що передані у заставу ПАТ КБ «Надра» цінні папери та майнові права, якими володіє власник цих паперів, нерозривно пов'язані між собою, а відтак рішення про звернення стягнення на цінні папери і відмова у зверненні стягнення на майнові права, що витікають із прав на ці папери, є необгрунтованим, як суперечливе та непослідовне.
Ухвалюючи рішення, суд прийшов до помилкового висновку про неможливість звернення стягнення на заставлені позичальником майнові права. Такі висновки суперечать як умовам договору застави майнових прав, укладеним між сторонами 6 лютого 2008 року, так і вимогам ст.ст.23,49-52 Закону України «Про заставу», які передбачають можливість звернення стягнення на заставлені майнові права і спосіб їх реалізації у випадку стягнення.
Також, вирішуючи спір, суд послався у рішенні на наявність у ОСОБА_1 боргу за кредитним договором у розмірі 883806,54 грн., що суперечить матеріалам справи у яких міститься наданий банком розрахунок боргу, з якого вбачається, що розмір боргу ОСОБА_1 перед банком за кредитом складає 1775318 гривень 36 коп. з яких тіло кредиту - 960057 гривень 37 коп., відсотки - 631008 гривень 32 коп., пеня - 87401 гривень 93 коп., штраф - 96850 гривень 74 коп.,
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов ПАТ КБ «Надра» підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
За положеннями ст.ст.1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно ст.19 Закону України «Про заставу» та ст.589 ЦК України за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, якщо інше не передбачено договором застави.
Згідно частин 1 і 2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем укладено кредитний договір, за яким останній отримав в банку кошти в розмірі 121169,45 доларів США, а також встановлено, що відповідач не виконує передбачені договором обов'язки по внесенню щомісячних платежів, має прострочену заборгованість, на вимоги банку про дострокове погашення боргу не реагує.
За таких обставин відповідно до положень закону та умов укладених між сторонами договорів застави, вимоги банку про дострокове повернення всього кредиту, в тому числі частини кредиту, строк сплати якої ще не настав, шляхом звернення стягнення на предмет застави обгрунтовані і підлягають до задоволення.
Обираючи спосіб звернення стягнення на предмет застави колегія суддів керується наступним.
Судом встановлено, що термін обігу придбаних ОСОБА_1 цінних паперів у формі облігацій закінчився 1 вересня 2009 року, що вказано у інформації про випуск облігацій ТОВ «Укргаз» (а.с.39-45).
Згідно ст.23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.
З огляду на те, що як вище вказувалося цінні папери та майнові права, якими володіє власник цих паперів, нерозривно пов'язані між собою, колегія суддів вважає за необхідне звернути стягнення на предмет застави у вигляді цінних паперів та майнових прав шляхом визнання за ПАТ КБ «Надра» права від свого імені пред'явити ТОВ «Укргаз» вимогу про погашення цінних паперів.
Вимоги позивача в частині визнання права власності на квартиру задоволенню не підлягають, як такі, що не грунутються на вимогах закону.
Судом встановлено, що предметом застави є цінні папери у формі облігацій та майнові права, а не нерухоме майно, а відтак у випадку звернення стягнення на заставлене майнго до заставодержателя переходить право вимоги за облігаціями, а не право власності на об'єкт будівництва, як помилково вавжає позивач.
За умовами укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «Укргаз» договору бронювання об'єкта будівництва від 11 січня 2008 року виникнення права власності у набувача облігацій
можливе лише після погашення лоту облігацій у встановленому договором порядку і передачі їх власнику квартири за актом приймання-передачі, чого судом не встановлено.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задоволити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 квітня 2014 року скасувати і ухвалити нове.
Позов задоволити частково. В рахунок погашення боргу ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» за кредитним договором від 6 лютого 2008 року в розмірі 1775318 гривень 36 коп. з яких тіло кредиту - 960057 гривень 37 коп., відсотки - 631008 гривень 32 коп., пеня - 87401 гривень 93 коп., штраф - 96850 гривень 74 коп., звернути стягнення на предмет застави, а саме: цінні папери, у вигляді звичайних іменних безпроцентних облігацій, випущених Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаз» у бездокументарній формі, код ISIN - UA102683ВВ04, серія В у кількості 11032 штук, загальною договірною вартістю 668539,20 грн., власником яких є ОСОБА_1, та майнові права, що належать власнику вказаних облігацій, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» права від свого імені пред'явити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укргаз» вимогу про погашення цінних паперів у вигляді звичайних іменних безпроцентних облігацій, випущених Товариством з обмеженою відповідальністю «Укргаз» у бездокументарній формі, код ISIN - UA102683ВВ04, серія В у кількості 11032 штук, загальною договірною вартістю 668539,20 грн., які належать на праві власності ОСОБА_1 і знаходяться на його рахунку в цінних паперах № 004908, відкритому в ПАТ КБ «Надра».
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судові витрати в сумі 5268 гривень.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: