Справа № 369/7037/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/780/5979/14 Доповідач у 2 інстанції Голуб
Категорія 26 29.10.2014
Іменем України
29 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Голуб С.А.,
суддів Приходька К.П., Лащенка В.Д.
за участі секретаря Черепинець А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельтабанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельтабанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
У липні 2013 року ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», звернулось до суду з позовом, який згодом було уточнено, обґрунтовуючи тим, що 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 було укладений кредитний договір, за умовами якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у сумі 17 904 573 грн. на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності зі сплатою з 27 грудня 2007 року 13,6 процентів річних.
Для забезпечення виконання цього зобов'язання між банком та відповідачем було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передано в іпотеку банку належні йому земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11. Додатковою угодою № 1 від 01 вересня 2008 року до зазначеного договору з 01 вересня 2008 року збільшено процентну ставку за кредитом до 17 процентів річних. Додатковою угодою № 2 від 01 грудня 2008 року до кредитного договору (пункт 2) встановлено, що фактично наданий позичальнику транш складає 17 904 573 грн., а строком повернення кредиту є 26 грудня 2012 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 08 липня 2013 року утворилась заборгованість у сумі 28 615 394,45 грн.
На підставі викладеного позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року у сумі 28615394,45 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2501 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_4; земельну ділянку площею 0,75 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3; земельну ділянку площею 0,25 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_10; земельну ділянку площею 0,25 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_9; земельну ділянку площею 0,25 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_11; земельну ділянку площею 0,25 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_8; земельну ділянку площею 0,25 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_7; земельну ділянку площею 0,50 га, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_5, АДРЕСА_6.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року у сумі 28 615 394,45 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої Законом України «Про іпотеку».
У іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ПАТ «Кредитпромбанк», подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 4.3. договору іпотеки сторони за цим договором домовилися, що при настанні випадків, передбачених п. 4.2. зазначеного договору Іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із наступних способів: набуває право власності на майно. Таким чином договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки.
На підставі викладеного, в апеляційній скарзі ПАТ «Кредитпромбанк» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення способу звернення стягнення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити спосіб звернення стягнення шляхом набуття нерухомого майна у власність за ціною визначеною на підставі Висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 18 липня 2013 року, проведених суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Агентство експертної оцінки», яка становить у загальному розмірі 28 582 666, 23 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк відкрив відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у сумі 17 904 573 грн. на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності зі сплатою з 27 грудня 2007 року 13,6 процентів річних.
У якості забезпечення виконання цього зобов'язання між банком та відповідачем укладено іпотечний договір від 27 грудня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_1 передано в іпотеку банку належні йому земельні ділянки по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11.
Додатковою угодою № 1 від 01 вересня 2008 року до зазначеного кредитного договору з 01 вересня 2008 року збільшено процентну ставку до 17 процентів річних.
Додатковою угодою № 2 від 01 грудня 2008 року до кредитного договору (пункт 2) сторонами встановлено, що транш кредиту, який фактично наданий позичальнику, складає 17 904 573 грн, процентна ставка за кредитом встановлена у розмірі 17 процентів річних; кінцевим строком повернення кредиту є 26 грудня 2012 року.
У період з березня 2009 року по червень 2010 року позивач намагався врегулювати питання погашення кредитної заборгованості у позасудовому порядку шляхом проведення переговорів та неодноразового направлення позичальнику повідомлень-вимог про необхідність виконання договірних зобов'язань і погашення простроченої кредитної заборгованості.
12 липня 2013 року на адресу позичальника направлено попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4 договору іпотеки від 27 грудня 2007 року визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно, у тому числі шляхом набуття права власності, у випадку порушення боржником умов кредитного договору або порушення іпотекодавцем умов цього договору.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду здійснюється лише шляхом реалізації такого майна на прилюдних торгах або за процедурою, визначеною ст. 38 Закону "Про іпотеку". Задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки здійснюється в порядку позасудового врегулювання.
Однак колегія суддів не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання надає право іпотекодержателю задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Вказаним положенням скористалися сторони при укладені договору іпотеки, оскільки відповідно до п. 4 договору іпотеки від 27 грудня 2007 року визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених у даному пункті способів, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно, ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 16 ЦК України, то одним із способів захисту цивільного права та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням вказаних норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в спосіб визначений сторонами в договорі іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке є способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції не повною мірою врахував обставини справи в частині визначення способу звернення стягнення знаходять своє підтвердження в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині визначення способу звернення стягнення на майно та ухваленню в цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельтабанк» задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 вересня 2013 року в частині визначення способу звернення стягнення на майно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визначити спосіб звернення стягнення на зазначене майно шляхом набуття публічним акціонерним товариством «Дельтабанк» нерухомого майна (земельних ділянок) у власність за ціною визначеною на підставі Висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 18 липня 2013 року, проведених суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Агентство експертної оцінки», яка становить у загальному розмірі 28 582 666, 23 грн., де
- 2 604 116,23 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964172);
- 7 809 225,00 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964172);
- 2 603 075,00 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964181);
- 2 603 075,00 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964180);
- 2 603 075,00 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964185);
- 2 603 075,00 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964177);
- 2 603 075,00 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964176);
- 5 153 950,00 гривень - вартість земельної ділянки (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 964173).
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: