Справа № 212/8895/13-ц 22-ц/774/1597/К/14
Справа 212/8895/13-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22ц-774/1597/К/14 суддя Чайкіна І.Б.
Категорія - 27 (ІІІ) Доповідач - Грищенко Н.М.
Іменем України
23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Грищенко Н.М.
суддів - Остапенко В.О, Турік В.П.
при секретарі - Булах К.А.
за участю : представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - Подолінного Романа Георгійовича,
представника відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_3, ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-
У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПрватБанк») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5 22.01.2008 року отримав кредит в розмірі 52706, 91 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04% річних, з кінцевим терміном повернення 22.09.2026 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_5, 22.01.2008 року було укладено договір іпотеки № КRKRG10000002943 відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:
- квартиру загальною площею 36,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.02.2003р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9,, реєстр № 504, зареєстрованого Комунальним підприємством "Криворізьке бюро технічної інвентарізації" в книзі: ЗПВ, номер запису: 372, реєстраційний номер: 49127 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1 71385 від 21.02.2003 року;
- квартиру загальною площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2., яка належить ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання посвідченого 04.10.2003р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10,, реєстр № 5017, зареєстрованого Комунальним підприємством "Криворізьке бюро технічної інвентарізації" в книзі: 223П-473, номер запису: 473, реєстраційний номер: 2691609 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1802216 від 23.10.2003 року.
Оскільки боржником ОСОБА_5 зобов'язання належним чином не виконується, утворилась заборгованість за кредитним договором.
Позивач просив суд, звернути стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ КБ «Приват Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № №KRKRGI0000002943 від 22.01.2008 року в розмірі 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1 345769, 89 грн.
08 жовтня 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПрватБанк») звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_5, як боржником, зобов'язань за укладеним кредитним договором №KRKRGI0000002943 від 22.08.2008 року, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 17.04.2013 року становить 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769, 89 грн., розмір якої позивач просив стягнути з відповідачів, а також судовий збір.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 листопада 2013 року цивільні справи об'єднано в одне провадження.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22.01.2008 року у розмірі 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 гривень.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 36,8 кв.м., яка розташована за адресою; АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KRKRGI0000002943 від 22.01.2008р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, інтереси якого представляє Криворізька філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Кривий Ріг, вул.. Костенко, 21) з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь- яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих- документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно- правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки;
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № KR.KR.GI 0000002943 від 22.01.2008р. )ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, інтереси якого представляє Криворізька філія ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Кривий Ріг, вул.. Костенко, 21) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з початковою ціною яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРВВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - судовий збір за подачу позову в сумі 3 654(три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., з кожного по 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, позивачем відповідно до ухвали про витребування доказів не надано оригінали документів, що позбавило відповідача права на проведення почеркознавчої експертизи. Судом не взято до уваги документи, що підтверджують сплату за кредитним договором.
Крім того суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що саме позивачем було припинено обтяження майна переданого в іпотеку, яке здійснено на підставі заяви про припинення іпотеки у зв'язку з добровільним відчуженням майна боржника за його згодою. Позивачем подано до реєстраційної служби Криворізького МУЮ заяву про припинення обтяження. Суд не взяв до уваги ЗУ «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судом винесено рішення без урахування мораторію на продаж майна валютних боржників від 03.06.2014 року, та не взято до уваги докази про припинення обтяження та припинення іпотеки за заявою позивача.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про зміну рішення суду в частині відмови позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" , ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - відхиленню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6 ) як розподілити між сторонами судові витрати.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2008 року ОСОБА_5 та ПАТ КБ « ПриватБанк» уклали кредитний договір KRKRGI0000002943, відповідно до умов якого було надано іпотечний кредит у розмірі 52706,91 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 22.09.2026 року ( а.с.4-6)
На підставі заяви відповідача від 21 серпня 2008 року залишок заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 242978,88 грн. було переведено з валюти гривня у валюту Долар США, на підставі чого укладено додаткову угоду до кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 про отримання кредиту у валюті - гривні колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони протирічать матеріалам справи та не відповідають умовам кредитного договору. ( том 2 а.с.16, 22).
Крім того, посилання відповідача ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції про фіктивність його підпису в угоді та заяві, колегія суддів не приймає до уваги, йому роз'яснені права та обов'язки доказування.
Згідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен довести свої заперечення за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що підпис у заяві не його, проте матеріали справи не містять жодного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на доведення своїх заперечень, якого також не заявлено і в суді апеляційної інстанції.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним між ПАТ КБ «ПриватБанк»» та ОСОБА_5, 22.01.2008 року укладено договір іпотеки № КRKRG10000002943, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 36,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру загальною площею 30,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. ( том 2 а.с.23-24).
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 січня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № КRKRG10000002943, згідно умов якого , поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов'язань. ( том 1 а.с. 12)
Відповідач ОСОБА_5 свої зобов'язання перед банком по поверненню кредитних коштів не виконує, чим порушує умови договору кредиту та вимоги діючого законодавства України та у зв'язку із порушенням зобов'язань, за розрахунками позивача станом на 17.04.2013 року становить 118257,46 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ складає 1345769, 89 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 46927,20 долар США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 31836,93 долар США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 6861,15 долар США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 32632,18 долар США; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) в сумі 31,28 долар США; штраф (процентна складова) в сумі 5912,87 долар США. ( а.с 19-22).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що до нового власника майна, яке є предметом іпотеки, переходять усі права та обов'язки за іпотечним договором, та на дійсність іпотечного договору не впливає, звернув стягнення на іпотечне майно. Стягуючи заборгованість за кредитним договором з боржника ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір поруки між Банком та ОСОБА_6 є припинений , тому солідарне стягнення боржника та поручителя не може бути застосовано.
Колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З урахуванням роз'яснень наданих у пункті 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Як убачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_5 є іпотекодавцем, тому підстави для одночасного стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно відсутні.
Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22.08.2008 року у розмірі 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 гривень підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні цих позовних вимог на підставі п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
У зв'язку із цим, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині відмови в солідарному стягненні заборгованості такими, що не відповідають діючому законодавству.
Відповідно до вимог чинного процесуального законодавства при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором наданого позивачем.
Як убачається з матеріалів справи позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17.04.2013 року становить 118257,46 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 46927,20 долар США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 31836,93 долар США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 6861,15 долар США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 32632,18 долар США; а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) в сумі 31,28 долар США; штраф (процентна складова) в сумі 5912,87 долар США.
З розрахунку заборгованості убачається , що пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сумі 32632,18 долар США позивачем розрахована за період з 22 серпня 2008 року по 01 жовтня 2013 рік ( а.с 19-22).
Однак, на думку колегії суддів даний розмір пені не відповідає вимогам законодавства.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).
Як установлено судом, п.8.4 додаткової угоди до договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення платежів позичальник зобов'язуєься сплачувати позикодавцю неустойку в розмірі 0,15% від усієї суми позики за кожен день прострочення ( том 1 а.с. 9).
За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня після неналежного виконання умов договору, Банк звернувся до суду у жовтні 2013 року, то пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.
Стягнувши пеню за весь час прострочення, починаючи з 11 серпня 2008 року, суд першої інстанції неправильно застосував норму пункту першого частини другої статті 258 ЦК України.
Тому в частині визначеного розміру заборгованості за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22.08.2008 року рішення суду підлягає зміні, з урахуванням річного строку пеню необхідно стягнути у за період з жовтня 2012 року по день пред'явлення позову 08 жовтня 2013 року ( відповідно розрахунку заборгованості) в сумі 3330 ,58 дол.США, у зв'язку із чим загальний розмір заборгованості по кредитному договору зменшиться з 118257,46 доларів США до 99707,59 доларів США, що еквівалентно 796 663,64 гривні. ( том 1 а.с. 19-22).
Згідно ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині звернення стягнення на іпотечне майно та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з огляду на наступне.
Частиною першою, другою статті 23 Закону України "Про іпотеку", передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо э його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Ураховуючи викладене, до нового власника майна, яке є предметом іпотеки, переходять усі права та обов'язки за іпотечним договором, оскільки відсутність державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою на дійсність іпотечного договору не впливає.
Дане роз'яснення міститься у п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, про припинення обтяження, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутність державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою на дійсність іпотечного договору не впливає.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині звернення стягненя на іпотечне майно та не приймає до уваги доводи апеляційних скарг відповідачів в частині не застосування до спірних правовідносин Закону України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, з огляду на те, що даний Закон не надає права для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
07 червня 2014 року набрав чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року.
Відповідно до частини 1 цього Закону визначено, що протягом його дії: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).
На думку колегії суддів, дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк» про звернення стягнення на заставне майно, оскільки на час дії мараторію зупиняється примусове стягнення, яке буде вирішуватися під час виконання судового рішення, тому доводи апеляційної скарги відповідачів в цій частині задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22.08.2008 року у розмірі 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 гривень - скасувати і відмовити в задоволенні цих позовних вимог.
Змінити рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року в частині визначеного розміру заборгованості за кредитним договором № KRKRGI0000002943 від 22.08.2008 року зменшивши цей розмір з 118257,46 доларів США, що еквівалентно 1345769,89 гривень до 99707,59 доларів США, що еквівалентно 796 663,64 гривні.
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: