28.10.2014 року Справа № 904/5216/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.
Секретар судового засідання Валяр М.Г.
За участю прокурора Зіма В.Б., посвідчення № 001419 від 27 серпня 2012року.
Представники сторін:
від позивача: Клімовська О.В. представник, довіреність № 7418/01 від 23 жовтня 2014року;
від відповідача: Биструшкін О.С. представник, довіреність № 28 від 20 вересня 2014року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-32", м.Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року у справі № 904/5216/14
за позовом Прокурора Інгулецького району м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг
до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-32", м.Кривий Ріг
про стягнення 123 501,74 грн.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року по справі № 904/5216/14 (суддя Петренко Н.Е.) задоволені позовні вимоги у повному обсязі; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-32" м. Кривий Ріг на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" м. Кривий Ріг заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 101 548,49 грн., за Договором від 07.10.2013 року , пеню у розмірі 5 570,19 грн. , 7% штрафу у розмірі 7129,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 8 216,61 грн., 3% річних у розмірі 1 037,06 грн. ; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-32"м. Кривий Ріг в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 2 470,03 грн. ( а.с.63-66).
Рішення обґрунтоване тим, що зобов'язання позивачем виконані належним чином та в установлені строки, а також вимогами статей 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України.
Не погодившись із вказаним рішенням, до господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Житлово-будівельний кооператив «Рассвет-32», м.Кривий Ріг, в якій просить рішення скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Прокурора Інгулецького району м.Кривого Рогу в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг до Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-32", м.Кривий Ріг про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 101548,49 грн., пені в розмірі 5570,19 грн., штрафу в розмірі 7129,39 грн., інфляційних витрат в розмірі 8216,61 грн., 3% річних в розмірі 1037,06 грн.
Скаржник зазначає, що суд помилково визнав встановленим факт заборгованості відповідача перед позивачем по Договору в розмірі 101548,49 грн., що не відповідає дійсності, тим самим припустившись помилки ухваливши рішення з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а саме: недоведеністю того факту, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати спожитої теплової енергії по Договору складає не 101548,49грн., а меншу суму з урахуванням часткової оплати відповідачем 10000, 0 грн.
Також, зазначає скаржник, судом порушені вимоги частини 2 статті 61 Конституції України, згідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Одночасне стягнення з відповідача за одне й те саме порушення двох видів неустойки є неправомірним, оскільки не узгоджується з приписами норми матеріального права статті 61 Конституції України.
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року без змін.
Скаржником в судовому засіданні надано три клопотання проти задоволення яких заперечував позивач та прокурор.
Клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки перегляд рішення від 11 вересня 2014 року по апеляційній скарзі не перешкоджає відповідачу приймати участь в укладанні договорів про перевод боргу, та взаємозаліку.
Клопотання про відстрочення виконання рішення на дванадцять місяців у зв'язку з тим, що відповідач не є прибутковою організацією, кошти якого формуються за рахунок його членів -громадян, які несвоєчасно вносять платежі також не підлягає задоволенню, оскільки житлово-будівельний кооператив не позбавлений права прийняти рішення та звернутися до позивача про відкриття особистих рахунків на кожного члена кооперативу, крім того доказів позовної роботи з членами кооперативу, які не сплачують за поставлену теплову енергію ( позовні заяви, рішення суду) відповідачем до суду не надано.
Клопотання про зменшення пені та штрафу також не підлягає задоволенню, оскільки стягнуті з відповідача пеня у сумі 5570,19 грн. та штраф у сумі 7129,39 грн.( всього 12700,0 грн., що складає 13% від суми заборгованості) соразмірні із сумою заборгованості -101548,49 грн., а також суд бере до уваги і тяжкий стан в енергетичній галузі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області не підлягає скасуванню з наступних підстав.
07 жовтня 2013 року між Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль» (позивач) та Житлово-будівельним кооперативом «Рассвет-32»( відповідач) укладено Договір № 593 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого за цим Договором позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що оплата за теплову енергію здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується відповідачем протягом місяця споживання теплової енергії.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місцем споживання теплової енергії.
Позивач належним чином та в обумовлених обсягах постачав відповідачу теплову енергію, про що свідчать акти прийому-передачі послуг ( а.с.9-31). Відповідач за поставлену теплову енергію належним чином не розрахувався, в наслідок чого станом на 26 червня 2014року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з жовтня 2013року по квітень 2014року у розмірі 101 548,49 грн.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів оплати боргу на час розгляду справи в судовому засідання 11 вересня 2014 року відповідач не надав, отже суд дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.2.7. Договору передбачено, що за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.
Відповідно до пункту 7.2.7. Договору відповідачу була нарахована пеня у розмірі 5 570,19 грн. та 7% штрафу у розмірі 7 129,39 грн.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції також правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5570,19 грн., 7% штрафу у розмірі 7129,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 8216,61 грн., та 3% річних у розмірі 1037,06 грн.
Доводи скаржника про неправомірність стягнення з боржника пені та штрафу, передбачені Договором до уваги не приймаються, оскільки підпунктом 2.1 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами Договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Щодо доводів скаржника відносно сплати ним позивачу 10000,00 грн. в рахунок боргу за надану теплову енергію по Договору від 07 жовтня 2013 року № 593 в період розгляду даної справи в суді першої інстанції слід зазначити , що доказів часткової оплати боргу відповідачем до суду не надано.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року.
Підстави для зміни або скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року по справі № 904/5216/14, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Рассвет-32", м.Кривий Ріг - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2014 року у справі № 904/5216/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 жовтня 2014 року.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник