Дата документу 17.10.2014 Справа № 554/13727/14-ц
Провадження № 2/554/3808/2014
Справа № 554/13727/14-ц
17 жовтня 2014 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
Головуючого судді - Тімошенко Н.В.,
при секретарі - Юріній Ю.Є.
за участю позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2
представника відповідача - Остапенко І.О.
третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, третьої особи ОСОБА_4 про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, -
18 вересня 2014 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, відповідно до якої він прохав :
- визнати незаконним звільнення та поновити на посаді старшого викладача кафедри дизайну архітектурного середовища ПолтНТУ ;
- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з посадового окладу старшого викладача;
- зобов'язати працедавця внести до трудової книжки та особової справи відомості про стаж роботи за сумісництвом на кафедрі основ архітектури та інформацію про призначення і стипендії Президента України;
- стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що наказом № 284-04 від 26 серпня 2014 року Першого проректора - проректора по науково-педагогічній роботі ПолтНТУ ОСОБА_4 його було звільнено без попередження з посади асистента кафедри дизайну архітектурного середовища у зв»язку з закінченням строку трудового договору, п.2 ст.36 КЗпП України.
Однак, фактично з 1-го вересня почав роботу на посаді старшого викладача кафедри.
Звільнення вважає незаконним, таким що суперечить чинному законодавству України та прийнятим на ґрунті особистої неприязні з боку керівництва ПолтНТУ.
З 01.09.2004 р. навчався в ПолтНТУ на денній формі навчання за спеціальністю «Дизайн архітектурного середовища».
25.06.2010 р. отримав Диплом магістра з відзнакою.
З 01.09.2010 р. був прийнятий на роботу асистентом кафедри дизайну архітектурного середовища та містобудування.
29.10.2010 р. був звільнений за власним бажанням, в зв»язку із вступом до аспірантури з відривом від виробництва.
З 01.11.2010 року по 31.10.2013 року навчався в аспірантурі на базі ПолтНТУ за рахунок коштів Державного бюджету України - за державним замовленням та працював за сумісництвом асистентом кафедри ДАС.
21.06.2012 року відзначено подякою Ректора ПолтНТУ «За високий професіоналізм та значний внесок у навчально-методичне забезпечення процесу».
В листопаді 2012 року за поданням керівництва ПолтНТУ було призначено стипендію Президента України. Проте, запис до трудової книжки внесено не було з невідомих причин.
04.11.2013 року після закінчення аспірантури, був прийнятий на посаду асистента кафедри ДАС та по сумісництву асистента кафедри Основ архітектури. Запис про роботу за сумісництвом в трудову книжку не занесено з невідомих причин.
5-го червня 2014 року відбулось засідання кафедри дизайну архітектурного середовища, на якому розглядалась його кандидатура на конкурс на заміщення посади старшого викладача кафедри на основі контракту до отримання диплому кандидата наук.
Згідно протоколу № 12 рекомендовано на посаду за контрактом на 3 роки.
11-го червня 2014 року відбувся захист кандидатської дисертації перед Спецрадою Д44.052.04 Полтавського національного технічного університету.
9 липня 2014 року на архітектурному факультет ПолтНТУ відбувся конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників, на якому одноголосно було обрано на заміщення вакантної посади старшого викладача.
Остання заява про прийняття на роботу від 04.11.2013 містила формулювання «до 31 серпня, або до обрання за конкурсом».
29 серпня під час засідання ради факультету, на якій він не був присутній, так як знаходився в відпустці, перший проректор ОСОБА_4 оголосив про скасування конкурсу на заміщення вакантних посад архітектурного факультету, підставою для цього було названо лист комісії з Міністерства освіти та науки.
Документів, повідомлень чи наказів про скасування результатів конкурсу щодо займання посади старшого викладача кафедри ДАС для ознайомлення надано чи надіслано не надходило.
До початку планової відпустки, яка була надана з 4.08.2014 р. по 30.08.2014 р. було написано заяву про прийняття на роботу на посаду старшого викладача кафедри дизайну архітектурного середовища.
29.08.2014 р. було викликано на роботу керівництвом архітектурного факультету і разом з іншими працівниками знов підготовлену заяву про прийняття на посаду старшого викладача кафедри дизайну архітектурного середовища.
Щодо існування приказу про звільнення та скасування результатів конкурсу не було відомо.
1-го вересня вийшов на роботу та приступив до виконання своїх обов»язків. Провів заняття згідно з оприлюдненим офіційним розкладом занять факультету, який було розміщено на дошці оголошень біля деканату.
Факт знаходження на робочому місці з 1-го по 5-те вересня підтверджується записами в «Журналі контролю виходу на роботу викладачів кафедри дизайну архітектурного середовища».
2-го вересня отримав розрахунок навантаження на 2014/2015 учбовий рік, як на старшого викладача кафедри ДАС на повну ставку, що пітверджується документом від 02.09.2014 р. за підписом завідувача кафедрою «Дизайну архітектурного середовища» професора ОСОБА_6.
На думку позивача, він фактично був допущений до роботи на посаді старшого викладача.
4-го вересня 2014 року на домашню адресу звичайним поштовим відправленням було доставлено повідомлення про звільнення, виклик до відділу кадрів ПолтНТУ для отримання трудової книжки та копію витягу з наказу про звільнення.
10-го вересня 2014 року в відділі кадров ПолтНТУ була отримана трудова книжка, в якій відсутні записи про призначення стипендії Президента України та про роботу за сумісництвом на кафедрі основ архітектури.
Крім того, незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні.
Представник відповідача та третя особа позов не визнали та прохали відмовити у його задоволенні, оскільки позивач з роботи був звільнений у повній відповідності з вимогами трудового законодавства.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідно до наказу від 17.01.2014р. № 19-04 «Про прийом на роботу, перехід на 0,45 посади, погодинну роботу, зміну надбавки за вислугу років», ОСОБА_1, який працює на 0,25 посади асистента кафедри дизайну архітектурного середовища та містобудування було переведено з 17.01.2014 року по 31.08.2014р. на 0,45 посади асистента цієї ж кафедри з оплатою 45% посадового окладу - 1069,65 грн. на місяць (спец.фонд), педагогічний стаж менше трьох років.
Відповідно до протоколу № 12 засідання кафедри дизайну архітектурного середовища від 05.06.2014р., кафедра пропонувала призначити ОСОБА_1 на посаду «старшого викладача до отримання диплому кандидата наук».
Як пояснили свідки ОСОБА_7 (декан архітектурного факультету), ОСОБА_6 (завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища), в протоколі зазначалось «після отримання диплому», оскільки в позивача не було підстав для зайняття вказаної посади до отримання диплому. Ставки, які запропоновані в протоколі, є рекомендованими та неостаточними, оскільки, наявність ставок та навчальне навантаження коригується навчальним відділом університету.
26.08.2014р. наказом по університету «Про припинення трудових відносин» ОСОБА_1 звільнено з 31.08.2014р. з роботи з 0,45 посади асистента кафедри дизайну архітектурного середовища у звязку з закінченням строку трудового договору, п. 2 ст. 36 КЗпП України.
29.07.2014р. позивачем була подана заява про продовження терміну роботи з 01.09.2014р. на посаді страшого викладача кафедри дизайну архітектурного середовища, яка оформлена з порушенням п. 11.5.3 Регламенту ПолтНТУ: на заяві не було висновку і підпису завідувача кафедри ДАС, а також була відсутня картка навчального навантаження і не визначено за рахунок якого навчального навантаження ОСОБА_1 переводиться з 0,45 ставки асистента на повну посаду старшого викладача кафедри.
Заява не була погоджена та передана декану архітектурного факультету, оскільки вона не відповідала вимогам Регламетну.
Звільнення працівника у зв'язку з закінченням строку трудового договору можливе як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Відповідно до протоколу № 16 засідання вченої ради архітектурного факультету ПолтНТУ від 09.07.2014р. ОСОБА_1 було обрано асистентом на 1 рік.
Відповідно до протоколу № 17 засідання вченої ради архітектурного факультету ПолтНТУ від 29.08.2014р. рішення вченої ради факультету від 09.07.2014р. було визнано нелегітимним та скасовано у зв'язку з порушенням п. 8 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом МОН від 24.12.2002р. № 744.
Не заслуговують на увагу суду і доводи позивача в частині його фактичного допуску до роботи. Жодних наказів чи розпоряджень з цього приводу роботодавця чи уповноважених органів не було, що було підтверджено в ході судового засідання свідками - деканом архітектурного факультету ОСОБА_7 та завідувачем кафедри дизайну архітектурного середовища ОСОБА_6
Старший викладач кафедри дизайну архітектурного середовища ОСОБА_8, допитана в якості свідка, пояснила суду, що 01.09.2014р. вона читала лекцію «Україна - єдина країна». Викладач ОСОБА_1 був присутнім ні цій лекції, але її не проводив. Він взяв слово та розповів присутнім про етнонаціональну політику та основи державної мовної політики України.
Прізвище ОСОБА_1 відсутнє в затвердженому першим проректором - проректором із науково-педагогічної роботи ОСОБА_4 розкладом навчальних занять для студентів 2-го курсу АРХ з 01.09.2014р., тому суд не може прийняти до уваги чорнового варіанту розкладу, що ніким не затверджений та наданий суду позивачем.
Окрім того, свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що чорнові варіанти розколаду складаються за кілька місяців до початку нового учбового року без врахувань того, хто з викладачів буде звільненим за строковим трудовим договором. Прізвище ОСОБА_1 було в попередніх варіантах розподілу навантаження та проекті розкладу архітектурного факультету, які не затверджувалися.
В табелі обліку використання робочого часу з 01.09.2014р. прізвище позивача взагалі відсутнє, так як відсутнє і в журналі контролю виходу на роботу викладачів.
До 01.09.2014р. з позивачем було здійснено повний розрахунок.
З огляду на вищезазначене, доводи позивача щодо його фактичного допуску роботодавцем до роботи на посаді старшого викладача є необгрунтованими.
Як пояснив в судовому засіданні позивач та його представник, представники відповідача йому не відмовляли у внесенні відомостей до трудової книжки та особової справи про стаж роботи за сумісництвом на кафедрі основ архітектури та інформацію про призначення стипендії Президента України.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що відомості про призначення стипендії позивачеві повинні бути внесені відділом аспірантури універиситету, оскільки на час призначення стипендії останній навчався в аспірантурі.
Крім того, свідок повідомила, що відділом кадрової та правової роботи не було відмовлено в позивачеві у внесенні відомостей до трудової книжки щодо роботи за сумісництвом, оскільки він до них взагалі не звертався з даного приводу.
Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягає задоволенню у зв'язку з її недоведеністю.
Відповідно до положень пп. 4-5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»
Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачем не доведено доказів наявності моральної шкоди взагалі та протиправної поведінки відповідача по справі зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між ними та міркувань, якими керувався позивач при визначенні розміру моральної шкоди.
Згідно до п.2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку ( пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Якщо після закінчення строку трудового ( пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк, передбачено у ч.1 ст. 39-1 КЗпП України.
Результати конкурсу на заміщення посади старшого викладача кафедри позивача на основі контракту до отримання диплому кандидата наук - скасовані і не оскаржулися в судовому порядку.
З огляду вищенаведеного, позовні вимоги щодо поновлення на посаді старшого викладача, на яку не був прийнятий, задоволенню не підлягають.
Крім того, доводи позивача щодо фактичного виходу та доступу до роботи старшого викладача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 159, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, третьої особи ОСОБА_4 про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
СуддяН. В. Тімошенко