22 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/855/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Берекет Н.В.,
за участю представника апелянта - Лігінович Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЙС" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЙС" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В березні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2014р. № 0000592200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 17611,00 грн., з яких за основним платежем - 14089,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3522,00 грн.; № 0000602200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 739,00 грн., з яких за основним платежем - 591,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 148,00 грн.; № 0000612200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 170,00 грн., з яких за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства, а тому звернувся до суду про їх скасування.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2014 року № 0000592200; № 0000602200, в іншій частині постанову залишити без змін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у період з 27.01.2014р. по 31.01.2014р. відповідно до постанови старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 26.12.2013р. в рамках розслідування кримінального провадження від 19.11.2013р. № 32013230000000276 за фактом ухилення від сплати податків невстановленими особами з використанням реквізитів ТОВ «Игнат ЛТД», за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 28, ч. 2 ст. 212 КК України згідно наказу №49 від 25.01.2014 р. відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст. 82 ПК України посадовими особами Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЙС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №151/220-36463036 від 07.02.2014р. «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЙС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.12013 р.».
В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем: 1) п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України за перевіряє мий період встановлено порушення граничних строків подання податкової звітності по податку на прибуток за: три квартали 2012 року; 2) пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 591,00 грн.; 3) п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1483,00 грн., у тому числі за: березень 2011 р. у сумі 472,00 грн., серпень 2013 р. у сумі 811,00 грн., грудень 2012 р. у сумі 200,00 грн.; 4)с. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме встановлено нереальність здійснення господарських операцій з ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», в результаті чого ТОВ «АГРО-АЙС» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2013 р. завищено податковий кредит на суму 181978 грн., за жовтень 2013 р. завищено податковий кредит на суму 169734 грн., за листопад 2013 року на суму 127584,00 грн., та завищено податкові зобов'язання за вересень 2013 р. на суму 183412,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 178532,00 грн. і за листопад 2013 року на суму 134216,00 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.03.2014р. № 0000592200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 17611,00 грн., з яких за основним платежем - 14089,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3522,00 грн.; № 0000602200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 739,00 грн., з яких за основним платежем - 591,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 148,00 грн.; № 0000612200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 170,00 грн., з яких за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -170,00 грн.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що платник податку має підтверджувати сформований податковий кредит належним чином складеними податковими накладними саме на момент декларування податкового кредиту, та зберігати ці податкові накладні протягом всього терміну, що дозволяє переглядати розмір такого задекларованого податкового кредиту, у зв'язку з чим погодився з висновками відповідача про завищення позивачем податкового кредиту серпня 2013 року на 14089,0 грн. як такого, що не підтверджений належним чином складеними податковими накладними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
У відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, положеннями ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ «АГРО-АЙС» є оптова торгівля овочами та фруктами. Для здійснення зазначеного виду діяльності ТОВ «АГРО-АЙС» орендує складські приміщення для зберігання овочів, їх сортування та фасування, використовує працю найманих працівників, укладає інші допоміжні цивільно-правові угоди для здійснення господарської діяльності. Для здійснення господарської діяльності ТОВ «АГРО-АЙС» закуповувало сільськогосподарську продукцію у наступних контрагентів: ПП «РЕГІОНАЛЬНЕ АГРО-ПОСТАЧАННЯ», ТОВ «АГРОСТРОЙ ІНВЕСТ», ПП «ХАРВЕРСТС», ТОВ «АГРОТЕКО», ТОВ «АГРОТРУД», ФГ «Соценко». Ящики для фасування продукції ТОВ «АГРО-АЙС» придбали в ТОВ «ЮГ-КАРТОН». Придбачана у вищевказаних контрагентів сільськогосподарська продукція використовувалася ТОВ «АГРО-АЙС» у своїй господарській діяльності, тобто для пересортування, перефасування та подальшого продажу в тому числі ТОВ «АТБ-Маркет», з яким укладено Договір поставки, для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Послуги з перевезення продукції ТОВ «АГРО-АЙС» надавалися наступними суб'єктами господарювання: ТОВ «»АСТ-КОНСАЛТИНГ», ТОВ «АТЕКС-ДНЕПР», ТОВ «ЕЛАНТА-М», ТОВ «ІНТЕРУКРТРАНС», ТОВ «ТЕЛЕВІДЕОСЕРВІС», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 Здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами ТОВ «АГРО-АЙС» підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорами поставки, видатковими накладними, прибутковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями квитанціями до ПКО, актами звірки взаємних розрахунків за період: листопад 2013 року, прибутковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по товару жовтень, листопад, грудень 2013 р., податковими деклараціями (а.с. 75-94).
Таким чином, первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем робіт, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів залучені до матеріалів справи та підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 03.03.2014р. № 0000592200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 17611,00 грн., № 0000602200 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 739,00 грн., з яких за основним платежем - 591,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 148,00 грн.
Пунктом 120.1 статті 120 ПК України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
В судовому засіданні позивач визнав той факт, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств за три квартали 2012 р. була подана з порушенням строків подання податкової звітності, таким чином в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2014р. № 0000592200, № 0000602200.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЙС" - задовольнити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЙС" задовольнити частково.
Податкові повідомлення-рішення № 0000592200, № 0000602200 від 03.03.2014 року - скасувати.
В задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Повний текст рішення виготовлено 24.10.2014 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик