Справа № 1020/464/12 Головуючий у І інстанції Козіна С.М.
Провадження № 22-ц/780/4094/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов
Категорія 58 23.10.2014
Іменем України
23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Волохова Л.А.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство" на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 18 квітня 2014 року у справі за позовом Кагарлицького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство" до Ржищівської міської ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Ржищівської міської ради Київської області,-
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 14.12.2011 року, ухваленому у справі за позовом Кагарлицького міжрайонного прокурора Київської області в інтересах Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство" до Ржищівської міської ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування рішення Ржищівської міської ради Київської області, позов було задоволено в повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.05.2012 року рішення Ржищівського міського суду Київської області від 14.12.2011 року залишено без змін.
05.07.2012 року представником відповідача ОСОБА_3 було подано заяву про перегляд рішення Ржищівського міського суду Київської області від 14.12.2011 року у зв'язку з нововиявленими обставинами з посиланням на істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 15.08.2012 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами в справі № 2-133/11 було задоволено, рішення Ржищівського міського суду Київської області від 14.12.2011 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами та зупинено провадження по справі № 2-133/11 до набрання законної сили вироком Кагарлицького районного суду Київської області в кримінальній справі за обвинуваченнням ОСОБА_4 у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
При розгляді справи по суті спору з урахуванням нововиявлених обставин, судом першої інстанції встановлено, що Кагарлицька міжрайонна прокуратура в Київській області звернулась до суду в інтересах Державного підприємства "Ржищівський лісгосп" з позовом до Ржищівської міської ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просила скасувати рішення сесії Ржищівської міської ради Київської області від 30.10.2009 року № 1837-5305 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1", скасувати державну реєстрацію державних актів на право власності на земельні ділянки, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок від 30.04.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та повернути земельні ділянки до земель, що перебувають в користуванні ДП "Ржищівський лісгосп".
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що проведеною Кагарлицькою міжрайонною прокуратурою перевіркою встановлено, що рішенням Ржищівської міської ради від 11 липня 2008 року № 867-35-05 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м.Ржищів у власність громадянам згідно з додатком № 1 у кількості 10 осіб, загальною площею 1,68 га. Серед вказаних осіб значиться ОСОБА_1. Зокрема, вказаним рішенням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,1 га, з яких: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,1 га, для ведення особистого селянського господарства - 1,0 га.
Згідно з інформацією ДП "Ржищівське лісове господарство" земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої надано ОСОБА_1, знаходиться в державному лісовому фонді, квартал 33 виділ 3 Ржищівського лісництва. Дана земельна ділянка відноситься до природно-заповідного фонду - Ландшафтний заказник місцевого значення. Погодження ДП "Ржищівське лісове господарство" та Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не надавалося.
Ржищівська міська рада не уповноважена розпоряджатися земельними ділянками лісового фонду, що перебувають у межах населеного пункту без вилучення у постійного землекористувача ДП "Ржищівський лісгосп", натомість, 30.10.2009 року Ржищівською міською радою прийнято рішення № 1837-5305, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,1 га по АДРЕСА_2 в м. Ржищів.
В подальшому, на підставі вказаного рішення 07.04.2010 року проведено державну реєстрацію та видані державні акти на право приватної власності ОСОБА_1: державний акт, серії ЯЛ № 809316 на земельну ділянку, площею 0,1 га, та державний акт, серії ЯЛ № 809317 на земельну ділянку, площею 1,0 га.
На підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 30.04.2010 року, право власності на вказані земельні ділянки перейшло до ОСОБА_2, проживаючої в АДРЕСА_1.
Також при проведенні перевірки, позивачем встановлено, що підставою для видачі висновку № 090145/02-20 від 25.06.09 року про погодження проекту із землеустрою щодо відведеня земельних ділянок у властість ОСОБА_1 стала інформація Ржищівської міської ради № 04-268. Згідно цієї інформації земельна ділянка в м. Ржищів по АДРЕСА_2, що відводиться у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на підставі рішення Ржищівської міської ради № 867-35-05 від 11.07.08, згідно з рішенням Ржищівської міської ради № 58-35-05, згідно з рішенням Ржищівської міської ради № 58 від 12.02.1999 передана із земель, які були в користуванні Держлісгоспу до земель запасу Ржищівської міської ради, як присадибні ділянки.
Однак, згідно з рішенням Ржищівської міської ради № 58 від 12.02.1999 року із земель Держлісгоспу землі в якості присадибних ділянок не передавалися. Отже, при цьому порушено вимоги наказу Державного комітету по Земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі. Відповідно до вказаного наказу, державний акт на право приватної власності на землю виготовляється на підставі технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.
Відповідно до п. 1.16 зазначеного Наказу до вказної технічної документації входить висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки. Тобто, вказаний висновок надано на підставі неправдивої інформації.
Таким чином, позивач вважає, що рішення Ржищівської міської ради від 30.10.2009 року № 1837-5305 було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 18 квітня 2014 року ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державне підприємство "Ржищівське лісове господарство" подало апеляційну скаргу, в якій, просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частина 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі сільськогосподарського призначення; землі лісогосподарського призначення; земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
До земель лісогосподарського призначення, згідно ст. 55 ЗК України належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства; до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: - зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; - окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських Рішенням Ржищівської міської ради Київської області № 1837-5305 від 30.10.2009 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1, передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,1000 га по АДРЕСА_2 у м. Ржищеві та дозволено виготовити державні акти на право приватної власності на земельні ділянки (т. 1 а.с. 21).
Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.04.2010 року, виданого на ім'я ОСОБА_1, остання є власником земельної ділянки площею 1,0000 га призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 14).
Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку від 07.04.2010 року, виданого на ім'я ОСОБА_1, остання є власником земельної ділянки площею 0,1000 га призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в м.Ржищів по АДРЕСА_2, Київської області (т. 1 а.с. 15).
Згідно договору купівлі-продажу земельних ділянок від 13.04.2010 року, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, в саме: земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку, загальною площею 1,000 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 16-17).
Земельною ділянкою, яка є об'єктом права власності та може перебувати у користуванні, ст. 78 ЗК України визначає як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з додатком № 1 до рішенням виконкому Київської обласної ради народних депутатів № 441 від 18.12.1984 року "Про класифікацію та мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду", до Ржищівського заказника відносяться певні квартали в тому числі по Ржищівській виробничій дільниці, перелічені в додатку, але кварталу № 33 серед них немає (т. 2 а.с. 8).
Згідно викопіювання генерального плану міста Ржищів, розробленого УДПВО «Діпромісто», затвердженого в 1995 році, вбачається, що земельна ділянка, яка відводилася ОСОБА_1, розташована на землях для житлової та громадської забудови (т. 2 а.с. 9, 10).
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Зі змісту вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 24.12.2013 року вбачається, що міського голову ОСОБА_4 виправдано за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю в його діях складу злочину по епізоду передачі у власність ОСОБА_1 земельних ділянок, які є предметом даного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Лісового кодексу України право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, лише до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками. Рішеннями Ржищівської міської ради № 57, 58, 59 від 12.02.1999 року, а саме рішенням № 57 Держлісгоспу не поновлено право постійного користування земельними ділянками.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у ДП "Ржищівський лісгосп" відсутні будь - які правовстановлюючі документи на вказані земельні лісові ділянки.
Беручи до уваги вищезазначене, суд першої інстанції правомірно не прийняв на підтвердження перебування спірної земельної ділянки у користуванні ДП "Ржищівський лісгосп" на час передачі ОСОБА_1 лист ДП "Ржищівський лісгосп" № 01-427 від 24.11.2009 року (т. 1 а.с. 18).
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно встановив характер спірних правовідносин та прийшов до вірного висновку, що позивачем, в порушення положень ст. 60 ЦПК України, не доведено факту наявності порушення права та законних інтересів позивача, не доведено факту протиправної поведінки відповідача, та причинний зв'язок з можливим порушенням прав та законних інтересів позивача, про що зазначено вище.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи нововиявлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Ржищівської міської ради Київської області № 1837-5305 від 30.10.2009 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_1, передано у власність спірну земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,1000 га по АДРЕСА_2 у м. Ржищеві та дозволено виготовити державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, є законним.
Доводи апелянта в апеляційній скарзі про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.
За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволені заявлених позовних вимог.
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство" і залишити рішення суду без змін.
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ржищівське лісове господарство" відхилити.
Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 18 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: